З молитвою, колядками і «ціпканням»: як свалявчани відзначають Святвечір

Всі ми з нетерпіння чекаємо Різдвяних свят, а перед ними Святої вечері, коли кожна сім’я збирається разом за спільним столом.

Свята вечеря багата українськими традиціями, саме тому Район.Свалява вирішив дізнатись ще більше про звичаї, які панують в родинах свалявчан.

« Слава Ісусу Христу, свалявчани.  Хотіла б  Вам розповісти про святкування Різдва в моїй сім'ї. Святкуємо ми його два рази в році: 24-25 грудня та з 6-7 січня. В нашій родині є католики та православні віряни. Вечір напередодні Різдва називається Святим або Навечір’ям Різдва Христового. У цей день всі члени моєї родини мають бути вдома, допомагати один одному під час святкових приготувань. За звичаєм, до свят моя мама та бабуся ретельно прибирають в будинку, застеляють нові або чисто випрані скатертини і рушники.   

Вранці, 6 січня моя матуся розпочинає приготування дванадцяти страв, що символізують дванадцять апостолів.  Головною різдвяною стравою є кутя — пшенична або ячмінна каша, змішана з родзинками, маком, медом і горіхами. Також на столі обов’язково має стояти узвар. Традиційно стіл застеляю свіжим сіном або соломою, зверху насипаю трохи зерна й покриваю скатертиною, так навчила мене бабуся. По кутках столу під скатертину кладу по зубчику часнику, який буде оберігати сім’ю від хвороб.  Сідати за святковий стіл необхідно з появою першої зірки, що символізує народження Ісуса.

Святий Вечір традиційно розпочинається молитвою за здоров’я живих і упокій мертвих. Бабуся перша сідає за стіл, так як мого дідуся вже з нами немає 13 років, запалює різдвяну свічку й благословляє вечерю, після чого куштує кутю і роздає її всій нашій родині.  Після куті вже можна переходити до інших страв — риби, грибів, борщу, вареників, тушкованої капусти, картоплі, узвару тощо.  Хочу  своїх діток тепер привчати до традицій нашої сім'ї. Цінуйте один одного, бо час швидкоплинний і не забуваймо навчати своїх дітей», – поділилась своїми традиціями Ангеліна Власик

«На Різдво, ми завжди чекали завжди перших «церковників», бо в нас прийнято було колядувати  після того, як вони завітають до нас. В дитинстві я завжди ходила засмучена, бо у брата на коляди були повні кишені грошей,  а дівчатам не можна колядувати, принаймні в нас не заведено», – розповідає спогади дитинства  з посмішкою на обличчі  Вікторія Фізер. 

«Для мене Різдво – це особливе тепле сімейне свято, коли вся родина збирається разом. В дитинстві ми завжди святкували Святвечір в бабусі та дідусем. Стіл був накритий дванадцятьма пісними стравами, серед них: риба, вінегрет, картопля, грибний бульйон та ін. Родзинкою столу була кутя, хоча мені більш до вподоби були бабусині баники з маком та горіхами. Також одним з атрибутів бабусиного столу був так званий «керечун» – хлібець, в який бабуся ставила різні прянощі, горіхи та навіть копійки, нібито на достаток. Він завжди стояв посередині столу, під ним стелилось трохи сіна, а в середину була встромлена свічка, яка горіла аж до закінчення вечері. Керечун не був призначений для їжі, а швидше як оберіг, а на другий день він ділився між домашньою худобою. Зараз ми святкуємо Різдво вдома, незмінним є дванадцять страв на столі та колядки. Мама не пече керечун, але ми робимо маленький вертеп. Можливо традиції трохи усучаснюються, але дух свята залишається незмінним і з часом починаєш цінити це все дужче» – поділилась традиціями свого затишного Різдва Яна Легеза. 

Дівчатам на замітку від Віталії Цанько:

«В день Святвечора,  бабуся завжди казала: « Якщо ви хочете гарного чоловіка мати, то треба держати піст, нічого не їсти, а лише пити воду цього дня».

У моїй теперішній сім‘ї,  ми вже п’ятий рік завжди печемо домашню святкову  піцу. Спочатку її готувала я з чоловіком,  а тепер і син вже другий рік нам допомагає»

 Мар'яна Міланова розповідає спогад, що: 

«У дитинстві мама завжди готувала святу вечерю, покривали підлогу соломою, а перед тим, як сідати за стіл, умивались Йорданською водою. Після умивання поверталися в будинок, де на нас з сестрою чекали подарунки під ялинкою. Потім сідали вечеряти.  Ми готувалися до Святої вечері дуже ретельно, завжди на столі мало бути 12 страв. На Різдво батько завжди ходив з церковниками колядувати»

«Традиційно сідаємо вечеряти як зійде перша зірка, збирається вся сім'я, перед вечерею годуємо вівчарку Рокію. Всі страви пісні, їх 12,  і колядуємо за столом колядки.  Перед вечерею молимось, так як колись молилася бабуся, але як вона пішла у засвіти, то я цю традицію перейняв», – розповідає Юрій Сегеді. 

«У нашій сім’ї Різдво – це родинне свято.  Після того як повечеряємо вдома,  їдемо до бабусі в село колядувати. Там до ранку ходять від хати до хати колядники. І завжди саме там, у бабусі, відчувається той самий «Дух Різдва»: вся родина за столом, лунають ті самі колядки, згадуються всі цікаві моменти, які відбувались протягом року і не тільки. А ще посеред вечері дідусь встає й починає сипати лісові горішки й цукерки на землю, а малі дітки, онуки та онучки, збирають їх «ціпкають, щоб велось протягом року по господарству», – ділиться родинними традиціями Анна Ковач. 

Іванна Бігар зазначає, що  Різдво для неї та її родини – одне з найулюбленіших свят:

«Скільки себе пам‘ятаю, ми завжди зустрічали Різдво в будинку бабусі та дідуся. Мама з бабусею за традицією готували 12 пісних страв. Вечеряти сідали, коли на небі з‘являлася перша зірка. Вечерю розпочинали з молитви та запалення свічок, а після того першим сідав за стіл, на якому вже стояли 12 пісних страв, дідусь. А взагалі, Різдвяні дні для мене особливі, тому що хочеться провести їх в колі близьких мені людей».

«Згадую, що цілий день постили або зовсім не їли,  чекаючи Святвечір. Зазвичай, готували традиційні 12 страв. Перед вечерею обов'язково годували худобу, потім самі сідали до столу. Збиралися родиною о шостій вечора, молилися, потім куштували страви, починаючи з першої страви «подбиваної пасулі» та закінчуючи фанками. Але обов’язково зі столу потрібно спробувати всі 12 страв», – поділилась згадкою Ніколлетта Бобаль. 

«З  появою донечок традиції стали дуже особливі для мене. Мої улюблені: Різдвяний ранній сніданок, ігри і хаос: приготування печива, перегляд теплих фільмів, власноручні милі листівочки і подарунки рідним, та, звісно, танці!

А ще полюбляємо їздити по місту й спостерігати за будинками, прикрашеними вогниками і гірляндами. Стараємося цінувати маленькі речі, які дійсно важливі в цьому світі! З наступаючим Різдвом!», – охоче розповіла Руслана Неструга. 

Сніжана Фільо поділилась традицією, щоб всі були здорові та багаті:

«Наш Святвечір починається із запаленням свічки та молитви «Отче наш». Але перед вечерею ґазда заносить солому в хату. Готую 12 пісних страв, головна з них – Кутя. Кожен член родини, повинен спробувати усі страви. Після вечері обов‘язково усі колядуємо. Ще така традиція  з дитинства – після вечері миємося снігом та копійками, щоб були здорові та багаті».

«Так як я виросла в селі, то в нас на Святвечір заведено класти під святковий стіл сіно – це є символом народження Ісуса Христа. Також ми готуємо 12 страв, які обов‘язково треба спробувати, печемо керечун. Сідаємо вечеряти з появою першої зірки – це і є символом народження Ісуса Христа,  перед вечерею ситно годуємо домашніх тварин», – традиції, від  Діани Сокач. 

«У нас за традицією Різдво починається з 6 січня зі Святого вечора, в цей день ми збираємося цілою сім’єю за столом та вечеряємо. І ще прийнято, що в цей вечір не можна нікуди йти до інших в гості, а потрібно провести вечір в сімейному колі. Готуємо ми обов’язково 12 страв, і кожен має з них щось спробувати. А ще під час вечері незаміжнім дівчатам не можна сідати за кут столу, бо казали що можна залишитись без пари. А ось з 6 по 7 січня, кажуть, треба відчинити двері та вікна, щоб Різдво прийшло до хати, а також – колядки», – поділилась традицією Вікторія Попович.

«Щороку стається неймовірна подія і майже вся моя родина зустрічається у рідній Сваляві за Різдвяним столом. Традиційно після трапези бабуся згадує про те, що вона має баян та неймовірний голос, і розпочинає колядування. Звісно, на столі завжди має бути 12 страв. Моя улюблена – це фанки, які я старанно поїдаю щороку ще до застілля. Проте найбільш автентичне у нашому родинному Різдві – це «Сливки», зупа, яка вариться зі слив, і про яку ніхто у світі більше не чув. Люблю Різдво за коляду, найсмачніші фанки та головне – за родинне зібрання», – залюбки розповіла про свої особливі традиції в родині Вікторія Монастирська. 

 Іванна Мигович додала і про свої традиції:

«На Святвечір керечун печемо, не кутю. Готуємо всі пісні страви, запалюємо свічку, вимикаємо світло, всі молимося. На Різдво – колядки, їжа, чекаємо колядників і  святкуємо». 

Отож, смачної Вам Святої вечері! Веселих Різдвяних свят!