Обличчя Району: інженер, гітарист та мандрівник Віктор Скиба

Поруч нас живуть чудові люди. Це – наші сусіди, колеги, родичі, однокласники. Ми щоранку купуємо у когось каву, а щовечора – продукти на смачні домашні страви. Вони везуть нас на роботу, вчать наших дітей, лікують наші рани… Так багато людей і так багато цікавих історій!

Район.Свалява вирішив розповісти про талановиту людину, яка вміє поєднувати працю інженера у медичній компанії з грою на електрогітарі. До вашої уваги – Віктор Скиба, який із задоволенням вирішив розповісти свою невеличку історію життя.

2

– Розкажи, звідки родом і де зараз проживаєш?

– Народився і виріс у Сваляві. Декілька років назад переїхав працювати в місто Кельн (Німеччина), де живу і дотепер. 

– Чи гра на гітарі – основне твоє захоплення? 

– Гітара – це одне з багатьох моїх захоплень, але можу сказати, що музика – взагалі одне з найбільш вагомих. Часто дякую Богу, що він подарував нам музику, думаю наше життя було б набагато сірішим та одноманітнішим, якби не вона. Окрім музики захоплююсь старими автомобілями. Якраз цього року пощастило придбати автомобіль, про який я мріяв років з 12-ти – ЗАЗ 965, простішою мовою «Горбатий Запорожець». З моїм батьком займаємось ремонтом цієї диво-машини, і вже не можу дочекатись, коли нарешті зможу її випробувати.

Дуже цікавить тема вуличної їжі, оскільки один з проектів у цьому напрямку декілька років тому нам вийшло успішно реалізувати. Зараз також працюємо над тим щоб наш Limobike знову заколесив вулицями міста. 

Люблю подорожувати, ходити в походи в гори або просто їздити до моря і відкривати місця в яких ніколи не бував.  Коли знаходжу декілька хвилин та натхнення, то веду в Instagram міні рубрику «Вгадай мелодію», де необхідно вгадати пісню за 15 секунд – буває весело! Часто ловлю себе на думці, що захоплень в мене вже дуже багато й іноді важко знаходити час на все.

– Де ти працюєш і чи подобається робота?

– З весни цього року почав працювати інженером в медичній компанії, а до цього майже шість років працював в автомобілебудівній сфері, тому в мене зараз період навчання і адаптації до зовсім нової сфери. Робота подобається, більше того, сильно мотивує, коли розумію, що від виконання моєї роботи в певній мірі залежить, чи працюють наші клініки якісно та без проблемних ситуацій.

До речі, нещодавно дізнався, що моя компанія має музичний гурт і буде рада прийняти гітариста в свої ряди. Тому незабаром, можливо, зможу сказати, що моя робота в деякій мірі пов`язана з музикою також. 

– З якого віку ти почав грати?

– Біля 13-14 років.  Двоє з моїх друзів запитали, чи не хочу ходити на уроки гітари до одного гітариста, що проживав по сусідству. На першому уроці дізнався, що вчитель, який буде викладати уроки гри на гітарі, виявився незрячим. Це дуже сильно мене тоді вразило, і  близько року щотижня ходив на заняття, іноді просто просив його награвати мені мелодії. З того часу я почав серйозно цікавитися грою на гітарі, але на деякий час покинув грати взагалі. Повернувся знову, коли мені було  16-17 років  і залишився в цьому ремеслі.

– Чому саме гітара?

– Ну бо всі знають що гітара – це ж круто!  Навіть мої племінники і племінниці (3, 5 та 7 років), як тільки приходять в гості і бачать мою гітару, просять заграти.  Надіюсь, в них це також залишиться надовго. Згадуючи себе, коли бачив як старші хлопці-музиканти грали нам пісні в християнському літньому таборі, завжди мріяв навчитись хоча б три акорди. Через деякий час грав уже самостійно саме в цьому таборі. 

– Яка улюблена мелодія або ж пісня?

– Не можу сказати, що в мене є одна мелодія чи пісня, їх досить багато. Як тільки ввели жорсткий карантин в Німеччині й довелось сидіти в квартирі майже цілими днями, я поставив собі за мету вивчити досконально соло партію з пісні Hotel California. Зайняло це пару тижнів, але вийшло... Потім почав вчити соло з Stairway to heaven, потім соло з пісень Pink Floyd, і так можна продовжувати ще довго. Але майже кожен день я намагаюсь виділити час для того, щоб практикувати.

– На якій гітарі ти граєш?

– Два роки тому взяв собі Fender Telecaster, про яку мріяв довго, і впевнено можу сказати, кращої не треба. Хіба що для ідеального комплекту не вистачає Gibson Les Paul. 

– Чи є в тебе свій гурт?

– На жаль, на даний момент ні, але періодично доводиться грати в різних колективах. Історія нашого гурту з хлопцями почалась десь в 2012-2013 роках, коли я працював і жив ще в Україні. Ми багато грали, писали пісні, звичайно, мріяли про великі концерти, але, на жаль, з моїм переїздом можливості стабільно збиратись у нас більше немає. Тому ми взяли довгострокову відпустку, скажу так. Як каже наш барабанщик: «Ще все попереду!».

– Яка твоя мрія?

– Якщо говорити про мрію в плані музики, то, звичайно, хотілось би реалізувати себе: хочеться сходити на концерт до улюблених музикантів, зробити свою невелику студію, щоб мати місце, де просто збиратися з друзями і займатись музикою, щоб музика, якою займаюсь, могла комусь допомогти. 

– Чи подобається тобі Свалява ?

– Ну, Свалява – це рідне місто, тут живуть мої рідні, багато друзів, і взагалі тут легко дихається. Лише після того, як переїхав жити у велике місто, почав розуміти, наскільки мені не вистачає  гір за вікном, дихати нашим свіжим повітрям і нікуди не поспішати. Для мене поїздки додому – це  «перезавантаження».

1

– Як думаєш, чи є майбутнє у Сваляви з музикою? 

– Це цікаве питання. Думаю, ніхто не чекає що Свалява стане музичним центром України. Свалява, як і більшість невеличких містечок не тільки в Україні, але і в країнах Європи та й світу взагалі, має велику проблему з тим, що молодь хоче просто виїхати в більше місто, і багато з них не мають в планах повертатись. Проблема виникає, коли постає питання реалізації для музикантів. Часто на початку молоді музиканти задають собі питання: «Чи потрібно це взагалі комусь, окрім тебе?». 

Думаю було б дуже круто, якби батьки мали хороший вибір гуртків для дітей, щоб дати їм хорошу основу для подальшого життя, адже діти – це майбутнє Сваляви. Всі погодяться, що в нас дуже талановиті люди, в мене дуже багато знайомих тут, які мають вроджений талант до співів та музики. Все, що необхідно – це хороше середовище для них в юному віці, не «закопувати» ці таланти, а розвивати їх.  Завжди, коли маю можливість, спілкуючись з такими і бачу інтерес до гітари або музики, намагаюсь мотивувати і заряджати на те, щоб почати і розвивати в собі ці здібності. По собі знаю наскільки це важливо.

2

– Звідки черпаєш натхнення?

– Важко сказати, звідки приходить натхнення, але помічаю, що частіше за все воно приходить пізньої ночі після 12-ти (хай простять мене мої сусіди). Взагалі, дуже допомагає після робочого дня гуляти вулицями міста, парками або, якщо щастить, виходити в ліс, щоб освіжити думки і відсіяти все, що заважає.

– Чи є люди, які тебе підтримують і надихають? 

– Бог подарував мені чудових батьків, родичів та друзів і, звичайно, багато підтримки приходить саме від них. Але найбільше, що я ціную – це коли отримую хорошу порцію об’єктивної критики від друзів, думку яких я поважаю (є в мене декілька). І це найкращий мотиватор! Звичайно, є улюблені гітаристи-легенди, від яких завжди можна чогось навчитися: David Gilmour, Jimi Hendrix, Jimi Page, John Frusciante та інші.

– Що б ти хотів побажати людям, які тільки починають грати на гітарі?

– Ну, головне – взяти в руки гітару і почати, не відкладати це на колись, і бути готовим, що перші декілька тижнів пальці на руці будуть «горіти». Для багатьох гра на гітарі виглядає як досить просте і легке заняття, але необхідно налаштуватись, що результат буде видно, звичайно, не одразу. Проте задоволення від того, коли бачиш свій прогрес і можеш грати, вартий всіх цих «мук і страждань». Знайдіть когось, хто зможе розповісти вам або показати основи і зможе допомогти, коли щось не буде виходити. Зараз все взагалі набагато простіше з можливостями та інформацією, яку надає Інтернет.
Ну і, звичайно, не забувати три головні правила успішної гри на гітарі, це – «Тренування, Тренування та Тренування».