«Я б дуже хотіла, щоб він мені приснився…», – матір полеглого воїна зі Свалявщини Івана Яника
В лютому 2024 року життя мешканки села Плав’я Надії Яник розділилося на «до» та «після». Останній місяць зими відібрав у неї найдорожче – сина Івана. Молодий та життєрадісний чоловік, який мав би прожити довге та щасливе життя, загинув під час виконання бойового завдання далеко від рідного дому. І там, біля населеного пункту Хромове, що на Донеччині, померла і частина материнської душі…
Як розповіла Район.Свалява пані Надія, всього лише день-два не вистачило, аби син повернувся у відпустку. А материнське серце ніби відчувало біду – напередодні жінці було настільки тривожно, що вона потрапила у кардіологічне відділення ужгородської лікарні.
«У мене передчуття були. Я знала, коли він пішов на «нуль» і коли повернеться. А в ті дні, перед його загибеллю так мене щось мучило, що я потрапила в кардіоцентр. Іван мав іти в ще одну відпустку, а я все не розуміла, в чому справа, чому мені так тривожно, адже дитина має прийти додому. Ще 9 лютого ми спілкувалися, говорили, він повідомив: «Я зараз йду на «нуль» і командир казав, що мої документи підписані, йду додому. Я дуже цьому раділа», – згадує пані Надія.
Жінка вже повернулася з кардіоцентру, до неї прийшли провідати батьки її учнів, і саме тоді й надійшла страшна звістка. Зателефонувала невістка та сказала, що отримала сповіщення про загибель Івана…
«Я дякую Богу і побратимам за те, що не залишили мою дитину на полі бою. 22 лютого вже був похорон», – плачучи каже пані Надія.
Івана Яника на військову службу призвали 26 грудня 2022 року. Чоловік побував у багатьох «гарячих» позиціях: на Донеччині, у Луганську. Загинув у боях під Бахмутом 13 лютого 2024 року. Оскільки чоловік протягом 12 років жив у Великій Бакті на Берегівщині, то й поховали його там, а також відзначили на Алеї Слави у Берегові.
«Я відразу побачила, що на відео мій син…»
Матір Івана розповідає, що коли син йшов на передову, то не виходив на зв'язок. Попереджав, що йде і 8-10 дні від нього могло не бути звістки. Серце матері тривожилося, але вона намагалася відганяти злі думки. Коли повертався, то відразу телефонував.
Однак одне відео і досі крає материнську душу. Воно облетіло увесь інтернет, набрало понад 10 мільйонів переглядів і дійшло до пані Надії.
«Відео триває буквально 22 секунди. Це було в січні, хлопці йшли на позицію і їх розбили. Ще один свалявський хлопець із ним був, ніяк не можу його знайти в інтернеті – Бодя, Богдан. Тоді двох побратимів на очах вбили, а шістьох поранило. От якраз той Бодя отримав поранення, йому пробило шлунок. Він живий. Я коли побачила відео, як їх четверо брудних, з такими пов'язками на голові, і там сидів мій син й тримався за голову Я не можу ці кадри забути, я не могла ні з ким його сплутати, хоча багато хто казав, що це не він. А потім мені написав його побратим з Міжгір'я, що дійсно то Ваня. А між ними ще був старший такий чоловік, вони на нього казали «Дєд». Я з ним спілкувалася декілька раз. Потім я побачила його на тому відео і фото знайшла в інтернеті», – розповідає Надія Яник.
@nadia__15___20 #всебудеукраїна🇺🇦💙💛 #мояукраїна🇺🇦💙💛 #правдажиття #життя_як_воно_є #война #втрата #сум #біль #рекомендації ♬ оригінальний звук - Nadia
Іван Яник народився у селі Плав'я, закінчив Плав'янську школу, потім Дусинську школу. Дуже скоро одружився. У 18 років уже став сім'янином і з дружиною чекали на народження донечки.
Як розповідає пані Надія, жило подружжя добре. Жінка дуже хотіла, аби діти жили в неї вдома, але вони оселились на Берегівщині. Іван мав великі плани, вже залив фундамент, блоків навозив, щоб розширити житло. Проте не судилося..
Цього року старшій донечці Івана виповнилося 12 років. А 14 липня цього року рочок виповнився і молодшій донечці, яка, на жаль, вже ніколи не зможе побачити та обійняти тата…
«Коли невістка народила внучку, Іван був два тижні на ротації у відпустці. Ще встиг потримати маленьку на руках і похрестити», – каже пані Надія.
Звістку про загибель батька важко прийняла старша донька. Вона замкнулася в собі й навіть боялася заходити у спальню. Молодша ж ще нічого не розуміє, проте пані Надія прикладає максимум зусиль, аби дівчатка знали і пам'ятали, що їхній тато – справжній Герой.
«Я б дуже хотіла, щоб він мені приснився..»
«Іван був дуже чесний і ніколи нікому не відмовляв. У нього друзів було багато, а ще він дуже любив тварин. Навіть на фото з війни він є з песиком в руках. Вдома у нього була собака, і та тварина просто розриває душу. Вона постійно перестрибує через городину, йде на цвинтар і там спить. І на похороні сів пес і все – сидів, сидів і сидів. Я тоді цього не помітила, бо в той день взагалі нічого не бачила, а вже потім по фото звернула увагу», – розповідає матір Івана.
Пані Надія каже, що син мав золоті руки, знав робити все. Міг і мурувати, і плитку класти. Дуже вірив у Бога і дуже сильно молився. Особливо в останні роки дуже це його приваблювало, тож постійно ходив до церкви.
Жінка старається бодай раз на місяць-два поїхати провідати могилу сина. Нещодавно вона приєдналася до спільноти «Скорботні серця Закарпаття», яку створили матері загиблих захисників. Там і спілкуються, обмінюються спогадами про своїх синів…
«Я б дуже хотіла, щоб він мені приснився. У сні приходив лиш раз, і то на крихту. А мені б хоча б на хвилинку його побачити, почути голос…», – зі слізьми на очах ділиться пані Надія.
І з лютого місяця сенсом життя матері стало оберігання пам’яті сина, який віддав своє життя за рідну країну. Пані Надія завела сторінки у соцмережах, де час від часу публікує спогади про Івана, а також вже тривалий час стукає у всі двері, аби зібрати підписи під петицією про присвоєння Івану Янику звання «Герой України» посмертно.
Віддати шану Захиснику може кожен із Вас, підписавши петицію. Для цього потрібно пройти за посиланням, авторизуватись у системі через банкінг (це не шахрайство і ніхто кошти з вас не зніме), і лишити свій підпис під петицією.
Підписати петицію можна ТУТ.
Це – найменше, що ми можемо зробити в пам’ять про людину, яка поклала своє життя за кожного із нас!
Вічна пам’ять Захиснику!
@nadia__15___20 Будь ласка допоможіть підписати та поширити петицію мого сина! Назавжди 30... Двоє ангелочків ростиме без батька . Вікусі 14 липня тільки рочок . Не будьте байдужі до чужої біди...#україна #славаукраїні🇺🇦 #всебудеукраїна🇺🇦💙💛 #війна #син #вічнапамять #петиція #правдажиття #рекомендаціїукраїна ♬ Застигла - LisichkaUA