Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Юрій Грига: «Щоб відродити Сваляву, мені потрібно два роки»

12:57 14.10.2020
283

Бізнесмен Юрій Грига – один із тих, кому вдалося перевиконати відомий план для чоловіків: будинок він побудував, двійко дітей виховав і дерево посадив!.. Аж 500 штук!

Саме стільки їх росте у саду фермерського господарства, яким керує пан Юрій. А ще численні овочі, фрукти і навіть шампіньйони – досить «капризний» бізнес. Проте вже протягом кількох років «Закарпатшампіньйон» є одним з найбільших агрогосподарств України.

Перед розмовою Юрій Грига влаштував для нас екскурсію на одному з останніх його проектів – ТОВ «Крок Вуд», що займається виготовленням меблів. З гордістю показує кожну деталь і каже, що знає роботу цехів на усіх процесах, адже особисто тестував усе обладнання.

«Я ж не можу поставити людей за те, чи інше устаткування, не переконавшись, що воно працює чітко і правильно», – пояснює керівник.

У цехах, на диво, чисто, робота кипить. Працюють тут і чоловіки, і жінки. За їхньою реакцією розуміємо, що перебування директора у виробничій зоні – не рідкісний випадок, а звична справа. Та й сам пан Юрій каже, що успішний очільник має знати і розуміти, як працюють усі підлеглі, незалежно від статусу. Бо тільки тоді можна оцінити, наскільки важкою і відповідальною є їхня робота.

Про початки бізнесу, плани на майбутнє і політичну мету говоримо в кабінеті Юрія Григи. Тут мінімум меблів, максимум простору і комфорту. Розмова йде легко і цікаво.

На сьогодні ви є одним з найуспішніших підприємців Закарпаття. А пригадайте початок свого становлення. Хто, як кажуть, дав вам путівку в життя?

– Мабуть, в першу чергу це батьки. Моя мама, Магдалена, працювала вчителькою біології. Певно, від неї й пішла любов до рослин, що потім переросло в бізнес-проект. Тато, Юрій Юрійович, був будівельником. До речі, дідусь теж був Юрій, а я Юрко вже в третьому поколінні (сміється,авт.).

В часи перебудови батько створив будівельний кооператив. Часто брав з собою на роботу, передавав свій досвід, бо хотів, аби я змалку розумів, що для того, щоб чогось досягти, треба працювати, не покладаючи рук. На жаль, батьків уже немає, проте багато їхніх настанов і порад ще й досі допомагають мені у житті.

Також маю старшого брата, з яким підтримуємо хороші стосунки, хоча у дитинстві чубилися, аж пір’я летіло (сміється,авт.).

Які сімейні традиції підтримуєте?

– Однозначно, на всі свята ми збираємось разом. Коли батьки ще були живі, то їздили до них. Сім’я має бути згуртована і підтримувати родовий зв’язок. Це я намагаюсь передати і своїм дітям. У мене їх двоє: донечці 14 років, а сину – 18 років. Син закінчив школу і йому випала можливість продовжити навчання за кордоном. Тож я чекаю, що після закінчення університету він повернеться і зможе застосувати свої знання та навички вже тут. Дуже хочу, щоб він продовжив батьківську справу.

Яким, на вашу думку, має бути хороший батько?

– Той, хто забезпечить своїй сім’ї усі умови для достойного проживання, щоб в оселі був комфорт, затишок і безпека. Мене батьківство змінило. З появою старшого сина я відчув, що маю величезну відповідальність, адже виховання – не лише принести додому гроші та оплатити певні потреби дитини. Необхідно вкладати чимало зусиль у емоційний, культурний, моральний розвиток. Потрібно показувати на власному прикладі, яким має бути порядна хороша людина.

Яким основним принципам навчаєте дітей?

– Перше – це відповідати за свої слова. В будь-якому випадку бути вихованими і культурними. Не обманювати і виконувати те, про що сказав. Мої діти – це моє натхнення. Вони дають мені сили та енергію рухатись вперед. Я ними дуже пишаюсь і хочу, аби і вони гордилися своїм татом.

Дружина схвалила ваше рішення йти в політику?

– Не дуже (сміється,авт.). Але вона завжди дає мені підтримку, як і внутрішні сили. В нас вдома ніби рівноправ’я, але я трошечки головніший (сміється, – авт.). Моя дружина вже майже 20 років забезпечує мені отой тил, який життєво необхідний для кожного. Ми познайомилися на День молоді на дискотеці. Запросив її на танець, потім провів додому і напросився зателефонувати наступного дня. І вона ж дала мені неправильний номер, і мене то дуже зачепило (сміється,авт.). Я таки знайшов її, ми почали спілкуватися, потім три роки зустрічалися і одружилися.

Дружина, окрім того що підтримує наш сімейний вогник, що нелегко, також працює – керує магазином. Інколи я задумуюся, що якби не її вклад в сім’ю, то мені було б важкувато.

Як відпочиваєте?

– Вдома, з сім’єю, в тиші – це важливо. Літні і зимові канікули проводимо з дітьми на відпочинку, можемо кудись поїхати. Якщо маю час, люблю почитати.

Ви – публічна людина?

– Чесно кажучи, я не люблю публічність, але розумію, що якоюсь мірою, як бізнесмен і кандидат на досить високу політичну посаду, мушу бути відкритим для людей. Маю свою сторінку у Фейсбук. Це вимога часу, бо люди хочуть знати, з ким мають справу.

Що вас дратує в людях?

– Коли мене обманюють. В силу управлінського досвіду я, як не крути, навчився розпізнавати брехню. Адже будь-який керівник має бути трохи психологом. Хоча, в силу того, що я рівномірно емоційний і виважений, то легко відходжу від емоцій.

Пригадайте свою першу роботу.

– Це було в дитинстві. В сьомому класі варив вдома цукрові льодяники і в школі продавав. Заробив тоді 25-30 рублів пішов із батьком на барахолку і купив собі одяг. Особливих статків у нас не було, тому батьки, хоч і старалися, але не могли мені дати якийсь фінансовий старт. Тож я уже з 15-ти років працював і по краплині ліпив свої надбання.

Потім навчався, у 2000-му закінчив університет і потрошки став запускати свої проекти. Перший проект – це була торгова компанія, потім сільгоспвиробництво. У 2010-му запустив фермерське господарство. Маємо поля, вирощуємо овочі, фрукти і гриби.

Ще один проект – компанія «Крок Вуд», яка займається виробництвом меблів. Зараз активно її розвиваю, так як вона остання, яку поставили на потік. Маю надію, що будемо далі розвивати. Вона є перспективною не лише для мене, як власника проекту, а й для громади, тому що дає можливість не вивозити ліс за межі нашого краю в непереробному вигляді і дає додадкові надходження. Щоб ви зрозуміли, складова лісу у виготовленні меблів – це лише 15 відсотків. Порядка 50% – зарплата, бо це дуже трудомісткий процес, який і забезпечує робочі місця нашим громадянам.

На сьогодні нам вдалось налагодити реалізацію наших меблів за кордоном. Це зайняло багато часу і багато зусиль, але ми змоли реалізувати наші плани, тому пишаюся тим, що в багатьох європейських домівках стоять меблі зі Сваляви. До того ж - відгуки про нашу продукцію чудові і я радію, що ми можемо навіть таким чином прославляти наш край.

Страшно було розпочинати власну справу?

– Мабуть, ні. Труднощі виникають, бо постійно потрібен стартовий капітал і для початку, і для подальшого розвитку. Увесь час необхідно працювати над ефективністю, щоб максимально динамічно йти вперед.

Ви суворий керівник?

– Не дуже сильно, думаю, але то треба розпитати працівників (сміється,авт.). У нас один із принципів роботи – людей звільняти повинні ми, керівництво. Люди мають хотіти тут працювати. Якщо вони не мають певної кваліфікації або ж настає пенсійний вік, то тоді ми маємо робити вибір. Але люди не повинні самі звільнятися. Для них мають бути створені такі умови, щоб працівники самі трималися своєї роботи.

Вам легко звільнити людину?

– Так. За п’янку звільняю відразу – це без шансів. Тут жорсткі міри, бо має бути дисципліна. Але мушу відмітити, що легко, якщо людина дійсно провинилася. На сьогодні на моїх підприємствах працює 250 людей. Не секрет, що ситуація з коронавірусом дуже підкосила усю економіку країни, і, не буду приховувати, що ми теж це відчули. Якщо виробництво меблів працює у активному режимі, то реалізація фермерської продукції дещо збавила обертів. Однак, як керівник, я несу відповідальність за своїх працівників, яких у мене на сьогодні 250 чоловік. Звісно, можна було б просто скоротити штат, але окрім фінансових розрахунків є ще й певні моральні аспекти. Куди підуть ці люди? За що вони будуть жити? Тож ми поставили завдання зберегти колектив, навіть якщо це принесе якісь витрати.

За якими критеріями підбираєте працівників?

– Бажання працювати – це номер один, і чесність. А більше нічого і не потрібно. Якщо є бажання, то ми навчимо, або підберемо щось відповідне. Якщо прийде молода людина без досвіду, але готова від низів пройти весь шлях, то я з радістю візьму її на роботу і дам шанс проявити себе.

Назвіть три основні принципи, яких ви дотримуєтесь у житті.

– Відповідати згідно домовленостей, усних чи письмових. Закінчувати почате. Не обманювати.

Були моменти, коли хотілось все лишити і, умовно кажучи, достроково піти на пенсію?

– Ні, бо я дуже люблю свою роботу. Мені увесь час хочеться рухатись, рости стабільно. Мені цікаві нові проекти, коли береш щось нове, запускаєш, налаштовуєш і йдеш далі.

Якими досягненнями можете пишатись на сьогодні?

– Створив хорошу сім’ю, маю прекрасних дітей. Була мрія побудувати будинок, я її здійснив. Та й дерева посадив, у мене є грушевий сад на 500 дерев. Життєвий план перевиконав (сміється,авт.).

А які мрії ще хочете втілити у життя?

Мрію зараз, що ця земля, на якій ми живемо, стане іншою. Ми всі знаємо, що дім – це наша власність, де має бути затишно. І, чомусь, так у нас заведено, що коли виходиш за ворота, то що там робиться – байдуже. То от моя мрія – вийти за ворота, і щоб там теж було затишно.

Мені, наприклад, болить що дороги в жахливому стані. Хочу, щоб ми були на такому ж рівні, як в маленькій Європі. Після розвалу Союзу ми з багатьма країнами були на рівних умовах, а сьогодні в них такий розвиток, що нам ще років 20 треба доганяти. І це лише у випадку, що реформи, які зараз запроваджені, будуть дієвими.

Що для вас Свалява?

– Це є моя маленька домівка. От перші мої мрії збулись: я побудував дім, проєкти працюють, навіть дерева посаджені (сміється,авт.). Тепер треба трошки ширше мислити. Бажання зробити щось для громади у мене є. Як бізнесмен, я підходжу більш прагматично до певних речей, тому розумію, що для того, аби щось більше будувати і ремонтувати, однозначно треба ресурс. Щоб його акумулювати, треба просто, щоб перестали красти. А буде ресурс, буде все: і дороги, і інфраструктура. Як на мене, в громади кошти є, просто їх використовують неефективно. Частково крадуть, частково просто неправильно витрачають.

У нас дуже великий потенціал і для туристичного напрямку, і для промислового. Потрібно охороняти природу і розвивати туристичний напрямок різними інструментами, тоді це буде давати великі плоди. Так само і промисловість. Сировинна база у нас потужна, при правильному використанні це забезпечить нові робочі місця і доходи.

Ви вважаєте себе олігархом, як це зараз модно говорити?

– Та який я олігарх? (сміється,авт.). Олігархи – це десь, напевно, ті, які нажили свої статки нечесно. Скуповували заводи, доводили їх до зубожіння, будували свої бізнеси на тіньових схемах… Я з впевненістю можу сказати, що не є олігархом.

Що треба зробити бізнесу і держуправлінцям, щоб у людей не виникало бажання їхати працювати за кордон?

– Створити тут комфортні умови для праці. Для цього потрібно, щоб економіка росла. А щоб економіка росла, потрібні внутрішні і зовнішні інвестиції. Якщо зростає виробництво, то створюються робочі місця, з’являється конкуренція і люди зайняті. Щоб запустити весь цей механізм, ми маємо якимись методами і способами викорінити корупцію. Тоді почнемо дуже швидко розвиватися. Корупція – це наш якір.

Що можете побажати молодим людям, які хочуть започаткувати власну справу?

– Маючи ідею, якщо ти її добре прорахував і на 100% впевнений, що вона має майбутнє, то не бійся ризикувати. І все вийде!

У вас досить різноплановий бізнес. В якому напрямку ще б поекспериментували?

– Щодо бізнесу, то я зараз дещо на роздоріжжі, бо поставив собі за мету інше. Хочу зараз бізнес поставити на паузу і закрити проблеми нашої інфраструктури. Тому нові бізнес-проекти не розглядаю. Хочу відшліфувати те, що є, дати можливість керівникам організуватись. Десь, можливо, як засновник буду підказувати, надавати рекомендації.

Не боязко бізнес лишати?

– Ні, це якраз перевірить мій професіоналізм, як бізнесмена. Якщо я побудував хорошу системну справу, то все буде добре.

Скільки, на вашу думку, треба часу, щоб Свалява змінилась?

– Щоб відродити Сваляву, мені потрібно два роки. За попереднім аналізом того, що ми маємо, то казати, що менше двох років – це брехати. А витрачати більше часу не бачу доцільності. Не таке вже в нас велике містечко, аби розтягувати його облаштування на десятиліття. Але треба, щоб люди теж були готові до змін і розуміли, що їм потрібно. Багато наших громадян хочуть звідси поїхати. Цю тенденцію треба зламати. Потрібно зробити так, аби вони хотіли тут жити і щоб діти їхні тут жили.

Коментарі
21 жовтня
Вчора
19.10.2020
18.10.2020
17.10.2020
16.10.2020
15.10.2020
14.10.2020
13.10.2020