Лікарка з Херсону Анна Чернова: «2500-3000 дітей зустріла на цей світ під час пологів»

06 Лютого 2023, 21:02
Лікарка з Херсону Анна Чернова: «2500-3000 дітей зустріла на цей світ під час пологів» 7699
Лікарка з Херсону Анна Чернова: «2500-3000 дітей зустріла на цей світ під час пологів»

Лікарів та військовиків ставлять на одну сходинку по дослідженню рівня стресу в різних професіях. Наша сьогоднішня героїня – лікарка акушер-гінеколог, яка з початку війни переїхала до Сваляви. Попри все жінка не втрачає оптимізму до життя й щоденно дарує пацієнткам віру у своє одужання. А ще допомагає з’явитися на світ малюкам. Тож далі у розмові про тонкощі лікарської практики, життєві дива і професійну стійкість. 

Анно Вікторівно, розкажіть, будь ласка, про себе. Чому Ви обрали саме цей шлях в медицині – гінекологію?

– У медицину я хотіла завжди, бо ж і мама моя була медиком, і я зростала у медичному середовищі. Тому, мабуть, ще з дитинства хотіла допомагати людям. Навчалася я в Українському медичному інституті, працювати почала в Херсоні. Чому гінекологія? Навіть не гінекологія була у мене першою. Мені дуже хотілось потрапити на межу професій, де є хірургія, де є діти й жінки,  тому й обрала акушерство й гінекологію. 

Де Ви працювали на початку лікарської практики?

– З початку навчання в інституті пішла працювати в лікарню ХБК у Херсоні, зараз вона лікарня ім. Олександра Лучанського. Там працювала до початку війни.

Чому обрали саме Сваляву? 

– До дня, коли ми виїхали із окупації, я ніколи не була на Закарпатті. А виїхали ми з окупації 6-го квітня і доїхали до Кропивницького. Далі мені зателефонувала племінниця, яка сказала, що у неї на Закарпатті є друзі, які можуть нам допомогти на якийсь час поселитися, щоб ми не шукали житло. Ми в Кропивницькому переночували і доїхали до Сваляви, навіть не знаючи куди рухаємось. Але, дякувати Богу, нас зустріли дуже хороші люди, які виїхали опівночі, щоб нас довести до помешкання – поставилися, як до рідних. Відтоді живу тут у Сваляві.

Сферу роботи на новому місці не змінили. Як влаштувалися до Свалявської міської лікарні? 

– Це цікаво сталося. Оскільки у мене медична сім’я, мої брат з невісткою теж лікарі, але педіатри. І вони у перший день як приїхали, пішли купити щось поїсти, подивитись, де ринок і проходили повз лікарню. Вирішили зайти запитати, чи не потрібні тут лікарі? Адже треба десь працювати, за щось жити. Вони запитали, але, на жаль, педіатричний профіль тут був не потрібний, однак брат запитав за мене, чи не потрібні їм акушер-гінекологи.  Олександр Антонович (головний лікар – авт.) з радістю сказав, що потрібні, нехай приходить. Я прийшла через тиждень, очільник лікарні зустрів мене дуже приємно й привітно, довірився мені. Тому що дуже складно, коли ти бачив людину вперше, сказати, чи потрібен тобі цей спеціаліст, чи ні. Він дав мені можливість спробувати себе на новому місці, щоб я могла показати, чи зможу я працювати тут чи ні. І якось вже працюю з квітня (усміхається – авт.). 

Вам подобається тут? 

– Дуже хороший колектив. Взагалі лікарі дуже професійні. Мають великий досвід, мають своїх пацієнтів, отримують новий досвід через лекції, які тепер проходять онлайн для того, щоб мати нові знання. З великої букви тут акушерки, які вміють усе, а може навіть більше (сміється – авт.). Молодший персонал також дуже вчиться, стежить за роботою старших колег і дуже привітно ставиться до пацієнтів. Усі намагаються допомагати, тож колектив чудовий.

Наскільки великою є технічна база лікарні для лікування жіночих хвороб?

– Для лікування жіночих хвороб відділення забезпечене на 99,9%. Найновіший апарат – це гістероскоп, його у нас не було, а тепер ми отримали його у повній комплектації. Операційне забезпечення проводимо лапароскопічним методом, безшовним. Проводимо операції практично усіх видів. Недавно отримали сучасний пологовий комплекс, легко працювати як акушерам-гінекологам, так і породіллі добре відгукуються. Тож можемо надавати допомогу всім, хто потребує.

Знаємо, що цього тижня Ви проводили важку операцію…

– Так, відкрили для гістероскопа сезон. На ньому провели хірургічне втручання, видалили поліп ендометрію з матки. Не можу сказати, що це надзвичайно важка операція, але вона потрібна, щоб жінка почувала себе у безпеці та змогла запобігти виникненню ракових захворювань у майбутньому. Ми будемо розширюватись  у майбутньому, тож якщо жінки матимуть потребу у огляді гістероскопією, ми будемо раді надати усім допомогу. Лапароскопічна методика лікування уводиться при кісті, маніпуляціях на трубах, стерилізації при необхідності, також за потребою видаляємо матку повністю, робимо великі операції.

Потік пацієнтів спостерігаєте значний?

– Так, люди йдуть. Раніше чула, що мало людей зверталися за операціями сюди, але зараз набагато більше. Сподіваюся, що гістероскоп нам допоможе покращити відвідуваність пацієнтів, щоб вони не їхали до Мукачева чи Ужгорода, аби зробити гістероскопію. 

Хотілося б зачепити проблему жіночого безпліддя…

– Знаєте, я вважаю, що немає такого розуміння як жіноча безплідність. Чому я так вважаю? Є безпліддя подружжя і, здебільшого, безпліддя – це чоловічий фактор. Але, як правило, при безплідді біжать жінки до гінеколога, і, буває, плачуть, просять їх обстежити. Але обстеження жінки – це інколи дуже нелегка і болюча процедура, буває, що і з оперативним втручанням, деколи за допомогою гістероскопії. Тому, коли до мене приходять молоді люди, я завжди починаю  обстеження з партнера-чоловіка. І коли бачу, що у нього немає зовсім ніяких проблем, тоді переходимо до партнерки. Бездітні –це досить велика група пацієнтів і не проста. Якщо дійсно виявляємо жіночий фактор, то є дуже багато і методів обстеження, і етапів цієї проблеми, все неоднозначно. Захворювання може бути пов’язане з яєчниками, з трубами, або ендометрією, тут є над чим попрацювати. І це дуже вартісно для жінки. 

Мене навчали, коли я вивчала глибоку тему безпліддя, що не варто   затримували на цьому етапі пару, якщо нам, як лікарям, не вдалося протягом року досягти того, щоб жінка завагітніла. Далі це подружжя треба направити до репродуктологів. Людям потрібна вагітність, потрібна дитина, і ми іноді забираємо багато коштів і не надаємо результату, а ці ж кошти можна направити на екстракорпоральне запліднення, щоб пара отримала свою дитину.

За роки практики скільки дітей з’явилося на світ із Вашою допомогою? 

– Я не підраховувала, але коли працювала майже 10 років у пологовому будинку в Херсоні, то там приймали пологи у 1000-1200 породіль за рік. У середньому кожен лікар приймав 250-300 пологів у рік. Якщо підрахувати, то вийде 2500-3000 дітей за 10 років, яких особисто прийняла я (усміхається – авт.). 

Ви приймайте багато пологів, а це значить, що майже найпершими бачите, як народжується життя. Що відчуваєте в цей момент? 

– Не можу сказати, що до цього можна звикнути, бо кожен раз відчуваю радість і дуже велике переживання. Цей стан мами і дитини дуже передається лікарю, а в кінці пологів наче гора з плечей зійшла. І ті посмішки, які ми бачимо від бабусь і батьків, це великий бонус для нас.

Тому народження – це завжди позитив. На жаль, бувають перервані пологи, при яких ми докладаємо максимум зусиль для того, аби все було добре. Проте природа чи якісь інші фактори можуть бути причиною мертвого плоду, тоді переймаються всі: і батьки, і лікарі. Але, слава Богу, таких випадків дуже мало.

Чи молитесь перед важкими операціями або коли приймаєте пологи?

– Обов’язково, не перед і під час пологів, а постійно. І коли важко, звертаємось до Бога, і тоді Він допомагає, без Нього ми не можемо. 

Чи бачили на власні очі диво, напевно, мусіли з цим стикатись на межі критичної ситуації?

– Багато див було. Наприклад, коли звертаються щодо безпліддя. Нас старші вчили, що не можна ставити точного діагнозу, ми можемо передбачати проблеми з вагітністю, але бувають дива. Навіть на тому етапі, коли виявляємо у жінок непрохідність вагітності. Тому подружжя часто йдуть на штучне запліднення, а згодом у них настає і своя вагітність природня, і вони народжують дитину вже самі. 

Які важливі якості повинні бути у лікаря?

– Та всі людські якості, але інколи повинен бути і достатньо критичний підхід, бо якщо лікар буде тільки співчувати, це може призвести до хвороби у пацієнтів. Але ми маємо і співчувати, і бути психологами, які можуть своєчасно направити на правильний лад пацієнта, який до нас звертається. 

Ви ніколи не розчаровувались у медицині? Не було бажання змінити професію?

– Не знаю, мабуть, ні (задумується – авт.). Точно ніколи, хоча були, звісно, важкі часи, та і тепер вони не легкі. Але якщо ми підемо, ще хтось піде, прийдуть молоді й також підуть, бо їм важко буде навчитись цієї справи. Хто ж тоді лікуватиме? Мабуть, ця іскорка до медицини у мене з дитинства, тому я над цим ніколи не задумувалась. 

Кажуть, наполовину лікарем бути не можна…

– Не можна бути наполовину лікарем, наполовину людиною – або все, або нічого. 

У Вас висока професійність, чи не бажали виїхати закордон? Не було таких пропозицій?

– Знаєте, не думала про це. Та й щоб виїхати з рідного міста не думала, я почала працювати в лікарні з 14-ти років, тоді ходила працювати на півставки санітаркою, мила коридори, мені було дуже цікаво бачити, як працюють лікарі, медсестри, молодші медсестри. І навіть тоді у мене ніколи не було мотиву піти працювати в іншу лікарню. Були можливості у Києві працювати. А закордоном не уявляю себе. Це моя країна, я тут народилася, і залишити її у такий скрутний час не можу. Якщо це загрожуватиме життю моєї дитини, тоді поїду закордон, напевно. Якби я була сама і в мене не було рідних, я б не виїхала з Херсону, я б залишилась там, і нічого б не змінювала.  

Який у Вас графік роботи та чи маєте сильне навантаження?

– Працюю з понеділка по п’ятницю, маю декілька чергувань у місяць. Навантаження достатнє, не можу сказати, що дуже високе. Якщо буде більше, то будемо справлятися. Це навантаження середнє, консультативні звернення, є оперативні навантаження, є час і за роботою з комп’ютером.

Як відновлюєте себе після роботи, адже робота з людьми, напевно, виснажує психологічно?

– Іноді хочеться побути взагалі самій, просто, щоб нікого, навіть близьких, поруч не було. Іноді гуляємо з собакою, іноді з сім’єю час проводимо, іноді щось хочеться подивитися цікаве. Вільний час на себе потрібно мати однозначно. Дуже хотілося б, щоб нас розуміли наші пацієнти, що ми іноді маємо свій час і не повинні бути завжди з ними. Ми завжди намагаємось допомогти, але інколи у позаробочий час це не вдається, а пацієнти починають ображатись. Ми такі ж люди та маємо свої проблеми, клопоти і стараємося їх не переносити на роботу. А також, щоб робота не переносилась додому (сміється – авт.). 

Як можна потрапити до Вас на прийом і огляд? 

– У нас є загальний операційний день – середа, коли ми плануємо великі операції. Люди можуть прийти до нас у відділення, звернутися за консультацією, ми не відмовляємо нікому. Приходити можна в будь-який час, бо ж є черговий лікар, який може надати допомогу і проконсультувати.  Але якщо маємо невідкладні процедури, не зможемо провести консультацію одразу, на жаль. Тому доведеться перенести її або трішки почекати, адже у нас є хворі, яким ми потрібні 100%, а консультація – це додаткова наша допомога. 

Спілкувалася: Ольга МОЛНАР

За матеріалами газети «Вісті з Свалявщини»

 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39