«Моя мрія проста – зіграти в єврокубках» – футболіст зі Свалявщини Іван Станкович

Шлях кожного спортсмена починається з перших тренувальних кроків: важких, інтригуючих, сповнених  емоцій та розуміння, що за цим стоїть щось більше, ніж спорт. За цим стоїть життя. Такий висновок можна зробити після розмови з молодим півзахисником Другої ліги України Іваном Станковичем з села Стройне.

У свої 20 він вже встиг пограти за команду «Минай» та «Хуст», а також провести 10 матчів у професійному футболі. Хлопець невпинно працює на полі та віддається повністю заради результату, а ще мріє зіграти у лізі Європи. Наша розмова, як завжди проходить у кав’ярні-кондитерській «Мірелла» де атмосфера закладу надихає на хороші інтерв’ю.

Наскільки мені відомо, вже завтра ти їдеш на перший збір з командою «Минай» і я певний, що багато хто з молодих футболістів мріє грати у професійній команді, адже це, як не як, шанс багато чого досягти. Але пригадай себе до цього моменту, коли ти тільки но спробував, вперше вдарити по м’ячу…

– Починав, у себе в селі грати. Батько, пам’ятаю, возив мене по різних турнірах, які проходили у тоді ще Свалявському районі. Він, до речі, сам тримав місцеву команду ФК «Стройне».  Далі я почав грати за дитячу команду ФК «Сузір’я-Свалява», потім перейшов у вищу дитячу лігу, де грав за команду «Мункач» та Сільце, на той час мені було 14 років. Згодом рік грав у команді ФК «Кішвард» (Угорщина), там, на жаль, у нас виникло непорозуміння з документами, і мене як гравця не могли заявити на полі.  Після останньої команди я повертаюся додому і граю за ФК «Мункач» але вже у категорії U 17 на обласних турнірах. 

Далі доля мене завела на перегляд у ФК «Минай» і після того, як вдало виступив, мене викупили з «Мункач» та запропонували перший контракт на чотири роки. Рік пограв в категорії U19 потім, як змінили тренера пішов грати на правах аренди в ФК «Ужгород» у першій лізі, під час якої була підготовка до сезону. А  потім почалася війна, після чого клуб «Ужгород» розпустили і я повернувся назад в «Минай». У «Минаї» теж на нас чекала підготовка до сезону, але тренеру я не підійшов, тому мене відправили в аренду у ФК «Хуст», з яким у мене контракт на рік. Зараз знову запросили мене на збори в «Минай» поїду, а далі буде видно…

Ти змінив стільки команд, за цей час з’явились хлопці з якими найбільш подобається працювати на полі? 

– Якщо чесно, найбільше подобається в Хусті зараз грати. Наразі отримую тут ігровий досвід, всі ігри граю в основі. Для футболіста отримувати такий досвід – безцінно. 

І все ж таки, хто «підсадив» на футбол? 

– Батько. Він і сам колись грав за ФК «Авангард». Спочатку, добровільно примусово, якщо чесно (сміється-авт.), а далі з віком починаєш багато чого розуміти, і вже сам ставиш перед собою цілі…

Які зараз у тебе цілі?

– Першочергово хотів би зіграти у прем’єр лізі у складі «Минаю», з яким у мене ще два роки контракту. А далі побачим.

Що означають умови контракту? Бо на перший погляд слово контракт асоціюється з рядом певних обов’язків та обмежень. 

– Як молодий гравець з першою командою, я підписав контракт на чотири роки на мінімальних умовах, далі чим більше граєш, чим більше виходиш на ігри з цією командою, тим більше покращуються умови контракту у фінансовому плані. І, що стосується обмежень, то, зрозуміло, є обмеження на вживання алкоголю, куріння  і тд. Але вважаю, якщо ти підписав контракт то ти повинен поводитись, як професіонал. Звичайно, є такі, що десь порушують ці обмеження, але це залежить від того, яка ти людина. 

У нас у сім’ї, наприклад , спорт на першому місці, і батько мій, до речі, дуже негативно ставиться до шкідливих звичок, тому з цим питань не виникає. Також про так званий допінг-контроль – на тому рівні, на якому ми граємо, його нема. 

Наскільки мені відомо, він присутній уже в прем’єр лізі, якщо, наприклад, гравець видав хорошу гру, то можуть перевірити його на вживання стимулюючих препаратів. До речі, як нам розповідали у ФК «Хуст» інколи буває таке, що спортсмен нічого не вживав із заборонених препаратів, а на допінг контролі йому показує, протилежне: виявляється гравець декілька днів тому приймав сироп від кашлю. Тому є ряд ліків, які не можна приймати перед грою у найближчі дні. 

Скільки часу витрачаєш на тренування? 

– Останнім часом живу за графіком: об 11:00 тренування, на обід не йду, замість обіду у мене домашній сир, далі йду у спортзал, після спортзалу вже вільний час. З понеділка по п’ятницю тренування, в суботу – гра, і,  якщо добре відіграли, тренер відпускає на неділю додому. Напевно, як звичайна робота, тільки тут ти отримуєш гроші за те, що тренуєшся і показуєш результат на полі. Дехто говорить, що бути футболістом це легкий труд, то не все так просто. По–перше потрібно бути психологічно стійким, бо, наприклад, підписують молодих гравців у той же самий «Минай» потім у них щось не виходить, і вони зразу опускають руки. Але завжди потрібно рухатись вперед, дивитись в майбутнє. Зараз у мене хороший тренер, дає грати, тому я задоволений. Розумієш, я у такому віці зараз, коли потрібно отримувати ігровий досвід. А так якби я сидів зараз в «Минаї» на заміні, то немає сенсу, здається, тренуватися. 

В яку суму обійшовся твій «відпуск» з команди «Мункач» до «Минаю»?

– Наскільки мені відомо, за мене заплатили  100 000 гривень за моє відкріпне, за те що я провчився у них чотири роки, пройшов навчання в УАФ (Українська академія футболу) де один рік мого навчання обходився власникам у 25 тисяч гривень. Тому ця сума була виправдана, коли переходив до «Минаю». 

У тебе є спортивна освіта? 

– Ні. Насправді, мало хто знає, але я навчався у Свалявському коледжі на механіка. 

Як війна вплинула на тебе, як на спортсмена, адже, певно, були свої великі плани на майбутнє?

– Були звичайно, я тоді грав за Ужгород, тренер був хороший у мене, ставив мене на ігри, все було добре. Далі пам’ятаю 24 лютого, почалася війна, нас всіх зібрали зранку і розпустили додому. Після того, як почалася  Прем’єр-ліга, Перша ліга, президент клубу «Ужгород» вирішив, що поки в Україні війна він не буде фінансувати клуб. 

На твоєму рахунку десятки ігор в Другій лізі України. Чи є у цьому переліку гра, якою ти найбільше пишаєшся? 

– Найкраща моя гра – за «Минай», коли у клубі був тренер «Леон» з відомого клубу «Шахтар». Тоді він випустив мене на другий тайм з ФК «Львовом» з вищою лігою, товариський матч, і на 82 хвилині забив гол, та й добре зіграли в цілому. Ця гра найбільше мені запам’яталася, адже забив гола в Прем’єр-лізі, хоч і в товариському матчі. 

Керуючись власним досвідом, скажи, від чого залежить перемога команди?

– Від об’єднаності та сконцентрованості на полі. Залежить навіть від того, як гравці спілкуються за полем. Якщо команда ділиться на декілька груп, типу ті там собі, ті собі, ми собі – тоді не буде результату. А для того, щоб такого не було, тренер інколи збирає нас на чай, щоб кожен виказав свою думку, кому що не подобається, що не так, вчить нас бути однією командою завжди. Зазвичай коли заїзд перед грою, ми вся команда, живемо на базі, щоб всі разом були. Це дуже мотивує. Мотивує також і президент команди фінансово зі свого боку, а тренер морально і психологічно зі свого. Ці компоненти дають результат потім на полі. 

Можливо, є хтось, кого ти рівняєшся, або хто надихає тебе серед кумирів?

– Зараз, напевно, як і у всіх, це Мессі – він кращий в історії, хоча з віком розумію, що для мене кращий все таки Рональдо. Розумієте він – страшний трудоголік, і все, чого досягнув, це завдяки своїй роботі. Мессі переважає здебільшого своїм талантом.

Як відпочиваєш після перемоги команди  чи просто виснажливих ігор?

– У нас у власника є відновлювальний центр у Хусті, то ми зазвичай проводимо там час після важких ігор. А так, мені щоб душ прийняти, поспати, і готуватися до нових ігор (сміється-авт.)

Якими якостями повинен володіти футболіст, щоб тримати себе у тонусі та досягати успіхів у роботі?

– Цілеспрямованістю та дисципліною, а також великою працею. Ти ж кожен день прокидаєшся, можливо, невмотивованим робити свою роботу, а дисципліна тебе тримає в тонусі, тому що ти знаєш, що повинен прийти в зал о такій то годині, потренуватися, побігати бо ти готує себе до чогось. 

Чи є у вашій команді якийсь власний «ритуал» перед  грою?

– Я – віруюча людина, помолюсь перед грою, попрошу у Бога, щоб допоміг, і все – вперед!

Раціон важливий у твоєму щоденному графіку?

– У нас є людина у клубі, яка слідкує за харчуванням та за тим, щоб ми отримували необхідні віта-міни. А загалом, якщо знаю, що чекають на мене найближчим часом ігри стараюся не вживати жирної їжі і тд.

Ти слідкуєш за розвитком футболу у Сваляві?

– Знаєте, дуже шкода що у Сваляві немає районних турнірів з футболу. Раніше пам’ятаю 2012-14 роки – тоді «районки» такі були, що я чекав суботи-неділі, аби прийти на Авангард і подивитися, як грає старше покоління. Зараз про все забули. Зрозуміло, що війна в Україні, але ж і до війни можна було організувати, якусь команду, щоб представляла Сваляву в області. Свалява  – місто не маленьке, тут би зібрались хлопці, які вміють бити по м’ячу, звичайно, що потрібно спонсора, бо всі здібні хлопці зі Сваляви грають за Поляну. Раніше по 10 команд було на Свалявщині, а зараз? Хто хоче, то збирається, самі побігають і все. 

Окрім футболу, є у тебе додатково хобі, яке любиш на рівні або навіть більше своєї основної роботи?

– Полювання. Я обожнюю полювання, у мене тато мисливець, дід і прадід, теж мисливці з ліцензією. Я теж минулого року отримав ліцензію, і тому, коли сезон, ми йдемо з собакою в ліс, інколи просто погуляти, а зазвичай з батьком щоб полювати. 

За матеріалами газети «Вісті з Свалявщини».