Надія Тимків: «Коли дивлюсь на молоді пари, то відчуваю – наш народ непереможний!»

У Свалявському відділі ДРАЦС підбили підсумки року з чисельності укладених шлюбів та статистики народжуваності у громаді, а також вказали імена, якими називали дітей у 2022 році. Повірте, ви будете здивовані. Дякуємо начальниці Свалявського відділу ДРАЦС у Надії Тимків за те, що погодилася розповісти про ситуацію зсередини.

–Надіє Іванівно, яким видався 2022-ий рік у роботі Свалявського відділу ДРАЦС? 

–Рік, безумовно, видався важким. Війна вплинула і на настрій, і на соціальну поведінку не лише працівників нашого відділу чи мою особисто, а всіх людей, які приїжджали до нас з окупованих територій. За цей час з’явилося дуже багато нового у роботі, адже ми обслуговуємо і вимушено переселених осіб, які втікали із зон бойових дій без документів, свідоцтв. Ну і, відповідно, ми виготовляли їм документи, допомагали впоратися із питаннями реєстрації. Звісно робочі навантаження збільшилися, але ми бачимо, як ці люди страждають, наскільки велика трагедія в державі і особисто кожного, то забуваємо за всі свої важкості. 

–Мабуть, деякі історії з цього воєнного року назавжди залишаться у ваших спогадах? 

–Це справді так. Пригадую, як на прийом прийшла вагітна жінка з Харківської області, яка проїздом опинилася у Сваляві. З розмови було видно її велике горе, і ми з колегинями віддали їй увесь верхній одяг з шафи. Майбутня мама була дуже вдячною, розплакалася і пообіцяла, що обов’язково поверне увесь одяг через Нову пошту (сміється – авт.)   

Скажу відверто, не завжди у людей ось така вдячна поведінка, що їх підтримали. Бувають випадки, коли приходять і поводять себе не дуже адекватно, вимагають з мотивами «ви зобов’язані». Це особливо виражено проявляють російськомовні особи і, до речі, люди з фінансовою «подушкою». Неприємно, що попри все розмовляють російською мовою і навіть не збираються переходити на українську, тим паче в державній установі. Таким чином демонструють перевагу російської над українською мовою, я це так трактую, хоча у минулі роки не звертала на це уваги. Із такими зверхніми, не задоволеними особами говорю відповідно як керівниця та державний службовець України. Усе ж оцей непростий час показав чим кожна людина наповнена.

–Перейдемо трішки до цифр. За статистикою в України з часу війни неабияк збільшилися одруження. Чи так само на Закарпатті? 

–Однозначно, кількість шлюбів саме за цей період збільшилася. Навіть за сьогодні відбулося три реєстрації (інформація на вівторок – авт.). Також навесні проводили реєстрацію шлюбу з військовослужбовцем по відеозв’язку.

Жінки приїжджають з різних куточків України до чоловіків, які проходять військову службу на території нашого міста чи району. У цих пар відчувається велика підтримка, в них безмежна доброзичливість, радість один за одного, якесь почуття об’єднаності й підтримки. Коли дивлюсь на ці молоді пари,у військовій формі, як вони обіймаються, відчуваєш таку сильну й красиву енергетику, що точно знаєш – наш народ непереможний. 

Загалом у 2022 році відбулося 297 одружень по Мукачівському району, у Сваляві зокрема 150. З них 28 – це реєстрація військовослужбовців. Актів розірвання шлюбу встановлено 13. 

–А народження дітей, яка ситуація з цим? Та які оригінальні імена давали новонародженим?

–За минулий рік народилося 406-ро дітей. Серед нестандартних імен були такі як Лукас, Мурат, Яків, Маркіян, по жіночих – Кетрін, Рада, Еліс, Адель, Міра. Усе ж популярними залишаються наші українські імена, особливо тепер популярні це Мирослав і Софія. Так само у нас на Закарпатті батьки полюбляють називати дітей до тих релігійних свят, напередодні яких вони народилися – Марія, Анна, Микола. Люди дотримуються цих звичаїв у нашій області і, вважаю, це дуже гарно і правильно. 

–З якими сподіваннями на цей рік ви закрили літопис 2022 року?  

–Мене радує, що саме у цей час, коли в країні триває війна, наші люди настільки згуртувалися, що інколи при зверненнях до відділу, нас прямо розпирає від гордості, що ми українці і громадяни України! Звісно, у новому році, перш за все, ми всі хочемо миру, щоби наші чоловіки не гинули і ми не реєстрували смерті загиблих в зоні бойових дій. А усім серцем бажаємо реєструвати їхні одруження, народження їхніх дітей і мріємо про те життя, якемали до війни. Аби такою самою була стабільність, щоб люди не тікали від бомб, щоб не гинули діти і не було цієї біди. Думаю, що ми це все переживемо, переможемо і вийдемо наприкінці ще сильнішими, ніж ми були до цього.

Спілкувалася: Ольга МОЛНАР