Керівник Свалявського КП водопостачання та водовідведення Віктор Басістов: «Наші найбільш культурні споживачі – пенсіонери»

Уже більше місяця Свалявське комунальне підприємство водопостачання та водовідведення працює під керівництвом нового очільника. Віктор Басістов родом зі Сваляви, тож, як стверджує, знає тут кожен куточок. Після очолення ним місцевого «водоканалу» неодноразово на вулиці зустрічає мешканців Сваляви, які насторожено запитують – то що ж там з водою і тарифами? Аби роз'яснити усім який стан справ на підприємстві, в чому його найбільші проблеми та що буде з тарифами на воду, ми вирішили поспілкуватися з паном Віктором безпосередньо:

– Пане Віктор, Ви приступили до обов'язків керівника комунального піприємства зовсім недавно?

– Так, з 27 вересня. Перед тим працював головним енергетиком ТОВ «Русинія» в Мукачеві. Та й взагалі так склалось, що все своє життя працюю у сфері енергетики. Сам я зі Сваляви, тож всі моменти, пов'язані з роботою водоканалу тут знаю.

– Давайте відразу розкажемо нашим читачам, як власне працює водоканал. Як вода з річки потрапляє нам у крани?

– По-перше, зауважу, що наша вода – одна з найкращих у Закарпатській області. Для постачання води маємо три водозабора: Ждимир найпотужніший, другий – Бистрий, і третій – в Росоші. Водозабір – це споруда або комплекс споруд, які забезпечують доступ, захоплення та використання підземних вод. Найпростішими водозаборами є колодязі, найпоширенішими – свердловини. Однак у нас води поверхневі, тобто немає свердловин. 

Вода для свалявчан починає свій шлях із річки Ждимирки, звідки потрапляє у відстійник. У відстійнику осідає мул. Потім вода потрапляє на фільтрацію і наступний етап – знезараження. До слова, це абсолютно різні поняття, які не варто плутати. Фільтрація забирає рештки мулу та інші механічні забруднення води, коли та проходить крізь дрібні пори фільтру. При цьому мул і пісок лишаються по один бік фільтрів, а прозора вода біжить далі. Онак прозора вода не означає безпечна вода. В ній ще можуть міститись кілька видів неприємних для нашого здоров’я «друзів»: найпростіші, бактерії та віруси. Так от знезараження – якраз той процес, що знешкодить все живе у вашій склянці, після чого воду можна буде пити без наслідків. 

Після знезараження вода йде на місто по магістралі, а далі вже по оселях споживачів.

Приблизний термін від початку потрапляння води у водозабір і до моменту, коли ви можете налити її у склянку зі свого крана – доба.

У нас в Сваляві чомусь думають, що вода – безплатна, а це зовсім не так. Треба враховувати роботу всіх вищезгаданих процесів. 

– Наскільки нам відомо, у Сасівці ще є недобудований водозабір?

– Так, в Сасівці колись у 90-ті роки був проєкт водозабору на річці Вича. Але на якомусь етапі припинилось фінансування, і споруда досі там стоїть недобудована. Я туди їздив і тоді, коли будівництво йшло. Перспектива була спрямована з урахуванням розширення нашого міста, тобто що буде більше споживачів, і наші водозабори не зможуть забезпечити всі потреби. А по факту все будівицтво просто зупинилося і вже більше 20-ти років стоїть, заросло.

– Його можна якось реабілітувати?

– Шанси є завжди, але потрібно розуміти, що елементарно одине лиш знезараження хлоридами зараз дуже-дуже дороге, тобто це буде дуже велика затратна частина. Можна підняти це питання, але потрібне величезне вкладання коштів у великі потужності. На сьогоднішній день нам вистачає тих потужностей, які у нас є, але в літній період, коли триває посуха, постає питання по водозабору «Бистрий», там у нас є проблема. Ліси ріжуть, перетягують колоди через наші гірські потічки, через що піднялась ерозія грунта, виникли поточні проблеми… Тому в нас йде каламутна вода, тощо. Із цим треба боротися, бо той наш потічок вже майже знищили. На сьогодні водозабір «Бистрий» працює лише на тридцять відсотків зі ста. 

– Хто несе за це відповідальність?

– От я теж хотів би знати, там вже шість років борються з цією проблемою. Плотина вже кілька років просто наспросто не працює…

– Пригадуємо, що минулого року восени на «Ждимирі» проводили очистку водозабору. Тоді ще Центр розвитку Свалявщини давав свою техніку і разом із працівниками водоканалу було очищено ванну водозабору від намулу та бруду, накопиченого перед дамбою. Прозорість води після того дійсно покращилась…

– Так, це було на водозаборі Ждимир. Взагалі двічі на рік така процедура має проводитись водоканалом, інакше, коли прийде повінь і буде більше води, плотину може знести за тиждень-два. 

Читайте також: У Сваляві взялись за воду: що і для чого роблять

– Які найбільші проблеми комунального підприємства на сьогодні?

– Проблем є багато, починаючи з персоналу. На сьогодні на підприємстві працює 74 людини. Віковий діапазон працівників – 53-83 роки, тобто це фактично люди пенсійного віку. От у мене зараз дідусь із плотини з Бистрого звільнився. Людина, яка пропрацювала тут більше 40 років і, яка відповідала за чистоту води. Чоловік вже пенсійного віку, тож йому вже здоров'я не дозволяло працювати на повну. А від таких спеціалістів залежить чистота води у наших мережах. 

Кадри – це проблема, бо треба сюди затягнути молодь, а молодь їде на заробітки. Яким чином можна  залучити молодих спеціалістів? Лише підняттям зарплат. А для цього необхідно в першу чергу переглянути тарифи.

У нас тариф не відповідає дійсності – і це найболючіша проблема. 

Тому що в нас тариф, який є на сьогодні, розрахований за показниками 2018 року. Та навіть у 2018 році він вже мав становити 37,61 грн, а ми зараз маємо 31,27 грн для населення. 

У розрахунок тарифу входять різні показники: вартість електроенергії, затрати на заробітні плати, податки, тощо… Всі ми розуміємо, що за п'ять років ситуація змінилася. До прикладу, у тарифі закладено вартість електроенергії 2,36 грн за кВ, а вона на сьогодні становить вже 5,82 грн за 1 кВ – це в два з половиною рази більше! Тобто, електроенергія піднялась в стрибку, гсм-паливо та знезараження зросло на сто відсотків, і багато інших чинників ще є. Мінімальна зарплата теж зросла.

На сьогодні ми лишилися практично єдині в області, хто цього року не змінив тариф. У Воловці він змінювався уже тричі, у Виноградові та Берегові – двічі. Ужгород беремо окремо, бо в них там інші розрахунки. Так от, всі міста Закарпаття давним давно тарифи змінили. А наш так і лишається Він економічно необгрунтованим, який затягує в боргову яму підприємство, міську раду, бо з бюджету завжди дотації потрібно. 

– Згідно чинного законодавства, тарифи повинні переглядатися двічі на рік, чи не так?

– Так, якби ще у 2019 році прийняли єдиний тариф 37,61 грн, тоді люди б розуміли, що так треба. І щороку потихеньку дійшли б до необхідного показника. Замість того, колишня райрада, щоб зняти з людей навантаження, розділила тариф на два – для населення і бюджетних установ. Вони так вийшли з положення на той момент, але на сьогодні ми просто юридично навіть не можемо це підтримувати. 

– В чому різниця між цими тарифами?

– Тариф для юридичних осіб становить 55,61 грн, і це 30% наших споживачів. Решта 70% – це населення,  яке сплачує 31,60 грн. А це апріорі неправильно, адже ми однакову воду постачаємо як юридичній, так і фізичній особі. Так от, згідно постанови Кабміну, єдиний тариф без розділення мав бути прийнятий вже давно. 

Згідно вказівок Кабміну, має бути введена абонентська плата – вона мізерна, насправді. Це так само, як ми платимо за розподіл газу, до прикладу. Ця абонплата буде сталою, а ось тариф може змінюватись.

Такі міста, як Ужгород, вже це ввели у своїй практиці. Я зустрічався з представниками Антимонопольного комітету, і мене чітко попередили, що структура платіжки повинна бути саме такою: абонтплата і тариф. 

Ми почали вже прорахунок адекватної собівартості тарифу на водовідведення і водопостачання, щоб в майбутньому давати людям на обговорення.

– Тобто ви будете виносити це питання на загал?

– Звісно. Я прекрасно розумію, що у Сваляві будуть болісно сприймати факт підняття тарифів, але всі ми повинні зрозуміти, що якщо літрова пляшка води у магазині сьогодні коштує 16-18 гривень, то 1000 літрів води повинні коштувати значно більше. А у нашому тарифі закладено не лише водопостачання, а більші витрати випадають якраз на водовідведення. Окрім того, що ми п'ємо воду, ми ще користуємось каналізацією, чи не так? У нас найбільше споживання йде саме по очисних спорудах. І Свалява, до речі, може пишатися, бо наші очисні споруди – одні з найкращих у області. Це доведено всіма екологічними обласними висновками.

– До слова, про очисні споруди. З огляду на останні події в країні,  влада змушена вдаватися до  відключення електроенергії. Як це впливає на роботу водоканалу? Чи є загроза для свалявчан лишитися без води? 

– Ми дійсно маємо велике споживання електроенергії за рахунок роботи насосів, які викачують воду, і очисних споруд. Зараз, під час воєнного стану, дійсно є загроза вимкнення електроенергії. Перед нами стоїть завдання забезпечити місто водою і водовідведенням. Водою за відсутності електрики ми зможемо забезпечувати свалявчан протягом доби, а от водовідведення забезпечити немає можливості, бо насосні станції повинні працювати. Там є двигуни, все крутиться, перекачує, тобто в рух приведена велика інженерна споруда. Тому зараз піднялось питання забезпечення генераторами та резервном паливом. Зараз, як то кажуть, навіть не те що стукаємо,а  ломимось у всі двері, аби його вирішити, бо інакше половина Сваляви просто «попливе», а цього ми не можемо допустити.

– В якому стані взагалі водогонні мережі?

– Дуже багато проривів у нас. Наші мережі старі. Наприклад, на вулиці Шевченка водорпровід ввівся у експлуатацію у 1964 році. А термін експлуатації водогону – до 30-ти років. От і порахуйте – ми практично вже третій термін добуваємо, 58 років. Потрібно робити заміну наших комунікацій, тому що труби в мережі  сильно прогнивші, а тиски треба піднімати, з огляду на те, що зводяться новобудови. 

На сьогодні це небезпечно, бо просто-напросто може «рвати» старі мережі. Це наша друга важлива проблема після тарифів. 

– Чи багато боргують за послуги «водоканалу»?

– Заборгованість є. З липня вона трошки впала, якщо брати до уваги населення, але дуже зросла по бюджетним організаціям. Враховуючи воєнний стан, затримки по оплатах ідуть. Але вважаю, що це тимчасово. З населенням наші дівчата працюють, сподіваємось, що заборгованість буде зменшуватися. До речі, найкультурніші платники – це наші пенсіонери. Ви би побачили – перше число місяця, і вони всі стоять у черзі з показничками, позаписували у книжечки, пішли в банк та чітко проплатили. Це найвідповідальніші наші корситувачі! 

– А як бути тим, хто ну от ніяк фінансово не спроможний оплачувати ваші послуги?

– Соціально незахищених верств населення підняття тарифу взагалі не повинно ніяк торкатися. Держава на сьогодні розробила субсидії. Може, протягом місяця-двох, поки все оформиться через соцстрах, буде накладно, але ті, хто матиме субсидії, не матимуть проблем з оплатою, їм все компенсуватиме держава. 

І врахуйте той факт, що тариф може і зменшитись. За рахунок реконструкцій наших мереж, якщо забрати втрати за рахунок проривів і все інше, можемо і зменшити тариф. Треба комплексно підходити до всього. Ми самі зацікавлені у тому, аби наші громадяни отримували якісні послуги за адекватну ціну.

– Чи є випадки незаконного підключення до мережі водоканалу? 

– Є, але дуже важко їх виявити. От вже коли буде реконструкція і заміна мереж, коли розкривається труба, там відразу видно, де є врізки. Недобросовісні споживачі, які йдуть на такі дії, просто не пускають на свої приватні володіння, тому ми не можемо юридично навіть довести їх провину. Але з цим боротися треба. І от модернізація дасть нам змогу це виявити. Відразу буде видно всіх абонентів. Штрафи будуть і, відповідно,  буде компенсуватися нанесена шкода. 

Бо так чинити не можна, це неповага насамперед по відношенню до тих, хто чесно сплачує як за воду, так і за водовідведення.

– Чи є перспективи у свалявського «водоканалу» попри таку не зовсім радісну ситуацію?

– Перспективи є, але якщо не працювати над вищезгаданими проблемами, то ситуація може стати критичною. Тому зараз потрібно приймати кардинальні рішення та наважуватись на рішучі кроки. Так вже склалося, що через не надто грамотну політику попереднього керівництва та влади, ми маємо досить сумний «спадок». І зараз потрібно зробити усе можливе, аби розібрати його максимально ефективно і поставити підприємство на ноги. 

Сподіваюся, що нам все вдасться!

Спілкувалась: Ольга МАГАС

Фото: Анатолій МОЛНАР