Подарувати дитині сім’ю: як стати усиновлювачем, опікуном або вихователем?

Не так давно ми розглядали такий вид сімейного виховання, як патронатна сім’я. Наразі поспілкувалися з начальницею Служби захисту дітей Свалявської міської ради Антоніною Полянич про особливе батьківство, благородний і непростий шлях до щасливої родини. Розглядаємо правила на усиновлення дитини, оформлення опікунства та створення вихователя будинку сімейного типу: 

Усиновлення є першочерговою і добровільною формою сімейного влаштування дитини. Наразі в нашій Свалявській громаді є три пари кандидатів-усиновителів – двоє у процесі усиновлення, одна стоїть у черзі. 

Хочу зауважити, що кандидатом на усиновлення може бути не тільки подружжя, це можуть бути одинокі громадяни і не обов’язково жінки. Тобто, право мають одинокі чоловік чи жінка, вдівці або розлучені. Якщо усиновлювачем є подружжя, проте один із них не готовий поки до виховання дитини, але й не заперечує здійснити це партнерові, то підписує нотаріальну згоду. У такому разі, дитинка набуває лише батька або матір.  

Звісно, що у подальшому партнер, який не бажав батьківства, може емоційно сприйняти дитинку, і також матиме право усиновити дитинку своєї дружини/чоловіка – відбудеться внутрішньосімейне усиновлення. 

Порядок для усиновлення має свої нюанси. Зокрема, діти, які перебувають в обласному Будинку дитини, потрапили туди з різних територіальних громад області на основі залишення їх без батьківського піклування. Однак не всі діти підлягають усиновленню. Наприклад, мама дитини сидить в місцях позбавлення волі – дитинка, хоча має статус,  не підлягає усиновленню, бо ж мати, вийшовши з утримання, може звернутися до Служби у справах дітей із заявою повернути собі дитину. Відповідно далі Служба готує висновок, розглядає це питання на комісії й, якщо матері справді під силу утримувати та виховувати дитину, у неї наявне житло, то їй дитину повертають, і вона втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування. 

Теж саме і щодо дітей, батьки яких мають тривалу хворобу, що перешкоджає вихованню і виконанню батьківських обов’язків. Дитинка має статус для перебування в закладі, але усиновленню не підлягає. 

Діти, відібрані від батьків, потрапляють в обласний Будинок дитини, але справа щодо  позбавлення прав на дитину перебуває на розгляді в суді. А це може тривати довго, саме тому за цей період дитинка усиновленню не підлягає.  

Ще одна з причин – коли багато братів і сестер, то дитина теж не може бути всиновлена, розділяти їх не можна, а взяти усю кількість громадяни часто не бажають. 

Дані про всіх дітей перебувають в нашій єдиній інформаційній системі, й інформація автоматично завантажується на сайт Мінсоцполітики, де можна побачити основні дані й фото дитини. Тому усиновителі можуть підшуковувати собі дитинку самі. Кандидати-усиновителі можуть вказувати якої статі, віку  хочуть дитину і Служба також буде підшуковувати їм саме за цими параметрами дітей, які перебувають на місцевому обліку з усиновлення. 

Існує також така форма сімейного виховання дитини як опікунство. В основному під опіку влаштовують до  родичів дитини: бабусі, тітки чи дядька, повнолітніх брата чи сестри. Тобто, все базується на родинних відносинах, але є і винятки –  в нас на обліку є п’ять опікунів, які не є родиною для дитини. Вони  пройшли курс навчання з підготовки і тільки після цього змогли стати опікунами для дитинки, до повного її повноліття. Потенційних опікунів, які бажають прийняти дитину в сім’ю у нас тепер немає. 

Фактично потреба в опікунстві виникає тоді, коли з’являється статусна дитинка – передчасно померли батьки або позбавлені батьківських прав і виникає потреба у влаштуванні під опіку, коли немає можливості усиновити дитину. Ми першочергово шукаємо з можливих родичів, якщо вже ніхто не погоджується, тоді відшуковуємо альтернативну форму влаштування дитині. Зокрема, це є дитячий будинок сімейного типу або прийомна сім’я.  Одночасно в прийомній сім’ї можна виховувати до п’яти дітей, а в будинку сімейного типу від п’яти до десяти дітей. 

Охочі так само збирають документи, але є важливий припис – дитячий будинок сімейного типу повинен мати кімнати для різної статі дітей, достатньо санвузлів, а батьки повинні мати достатній фінансовий дохід – прожитковий мінімум на кожного члена сім’ї. У нашій територіальній громаді один будинок сімейного типу, з десяти – двоє рідних дітей подружжя. Батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу постійно проходять навчання раз на два роки для того, щоб підвищити свій виховний потенціал і для уникнення вигорання. Виховувати дітей – це важка праця, адже діти з різних сімей і їх потрібно об’єднати, навчити працювати в команді, жити в сім’ї. 

Безумовно, усиновлення є первинною і найкращою формою влаштування дитини до сім’ї. Тому що дитина приймається в сім’ю на правах рідної, адже усиновителі стають рідними батьками для неї, мають право на успадкування майна, коштів, прізвища і, відповідно до цього, правових наслідків. 

Спілкувалась: Ольга МОЛНАР

Цікаві факти про усиновлення дітей

З 1854 по 1929 роки бездомних американських дітей (особливо католиків і євреїв) саджали в поїзд і возили по країні, пропонуючи людям на станціях у сільській місцевості всиновлювати їх. На кожній зупинці діти виходили з поїзда і чекали своєї черги. З тих пір в ужитку американців увійшла фраза «зупинка для усиновлення». 

***

Серед усиновлених досить багато знаменитостей. Це Джеймі Фокс, Джек Ніколсон (їх дідусями і бабусями), Рей Ліотта, Стів Джобс, Френсіс Макдорманд, Ніколь Річі, Деббі Харрі, Дейв Томас, Скотт Хемілтон і багато інших.

***

У країнах Африки, розташованих в районі Сахари, більше сиріт, ніж у Данії, Норвегії, Канаді та Швеції, разом узятих.

***

На землі є більша кількість сиріт, ніж все населення Великобританії та Франції, разом узятих.

***

У 2011 році американці всиновили найбільшу кількість дітей з Китаю. За ними слідували діти з Ефіопії, Росії, Південної Кореї та України.

***

Доктор права з Cтемфордского університету (Алабама) виявив, що усиновлені ним діти з Індії були вкрадені у їх матерів, які не збиралися віддавати своїх дітей нікому.

***

За офіційними даними, зараз в Україні понад 70 000 дітей-сиріт. Але, на щастя, їх активно всиновлюють. Це стосується не тільки звичайних дітей, а й також «особливих» – з ВІЛ, інвалідністю та іншими тяжкими захворюваннями. Завдяки людям, які не бояться труднощів, у таких малюків з'являється шанс на повноцінне життя.