Свалявський футболіст Олександр Глагола: «Війна внесла дуже багато корективів у моє життя»

У свої 25 колишній вихованець Свалявської футбольної команди ДЮСШ Олександр Глагола досягнув чимало висот в українському футболі. Якщо говорити про основне, то протягом майже п’яти років (з 2014 до 2019) талановитий спортсмен грав за юнацькі склади донецького «Шахтаря». Олександр грав також у юнацькій Лізі чемпіонів УЄФА 2014/15 та 2015/16. У сезоні 2018/19 був капітаном молодіжної команди донеччан. У чемпіонаті 2019-20 виступав за «Минай», а  також провів один поєдинок в Українській футбольній Прем’єр-лізі. А вже у 2021-му році Олександр Глагола виступав за житомирське «Полісся»  у складі, якого зіграв 19 поєдинків. У 2022 році перейшов до складу ФК «Ужгород». 

Спеціально до Дня міста Сваляви ми поспілкувалися з відомим земляком і дізналися про його шлях від ФК ДЮСШ «Свалява» до «великої футбольної сцени» у професійній лізі України, а також про любов до рідного міста.

— Олександре, Ви об’їздили з футбольними матчами майже всю Україну, пожили у найбільших містах, побували закордоном... З чим у Вас асоціюється Свалява? Яким запам’ятали для себе це місто?

—  По перше – це мій рідний дім, де я почав займатися футболом. По друге – це сім’я, друзі, приємні спогади з дитинства. І, звичайно, наша гарна природа. Тож, коли є відпустка або вихідні, я завжди приїжджаю у Сваляву.

– Коли у Вас з’явилось відчуття,  що гратимете у футбол на «великій сцені»?

— Напевно, тоді, коли поїхав на перегляд (стажування) у ФК «Шахтар» і, пробувши там тиждень, мені повідомили, що я залишаюсь в команді. Тоді до мене і прийшло розуміння, що гратиму, як ви кажете, на «великій сцені».

–  Як в дитинстві до Вашого захоплення ставилися батьки?

— Батьки не були проти мого захоплення, адже вони бачили, що мені футбол до вподоби, тож всіляко підтримували мене у обраному шляху.

– Ваш рецепт успіху? 

– Такого прямо «рецепту» нема. Насамперед – це самовіддача, а далі – велике бажання, я б навіть сказав, величезне бажання досягти поставлених перед собою високих цілей. 

– Тренування у Вас, напевно, займає найбільшу частину вільного часу. Як відпочиваєте від футболу?

– Вільного часу насправді не так багато, щоб витрачати його на якісь розваги чи відпочинок. Але коли є така можливість, то стараюся проводити його з друзями. Любимо десь погуляти, поспілкуватися. Це і є мій відпочинок.

– Ви зіграли майже 50 поєдинків у професійній лізі. Назвіть свій найважчий футбольний матч?

– Найважчий і найважливіший матч – це півфінал молодіжної ліги чемпіонів проти Андерлехта (Бельгія). Було б дуже образливо для мене програти, але добре, що ми перемогли з рахунком 3:1 і вийшли тоді в фінал.

– У поєдинку чи на чемпіонаті з ким із відомих ФК Ви б хотіли зіграти? І взагалі чи були пропозиції  із закордону?

– Однозначно з «Ліверпулем» – це моя найулюбленіша команда. А щодо пропозицій, то чогось конкретного не було, були тільки порожні балачки…

– Чи є в Олександра Глаголи кумир у футболі?

– Як і у всіх, напевно, в дитинстві моїм кумирами був Андрій Шевченко, але ще подобався англійський футболіст Стівен Джеррад. Наразі не роблю собі кумирів. Життя – мій кумир. 

– Які корективи внесла війна у Ваше життя та як вплинула на Вас, як на спортсмена?

– Війна внесла дуже багато корективів, насправді. Цієї зими я перейшов з ФК «Полісся» (Житомир) у ФК «Ужгород», але з початком війни керівництво прийняло рішення про розпуск команди. Тому наразі я шукаю нову команду.

– У 2007 році Ви грали за ФК ДЮСШ «Свалява». Чи бачили у Сваляві перспективних футболістів і чи є майбутнє у Свалявського футболу?

– У Сваляві є багато перспективних футболістів, особливо зараз – це дитячі команди, в яких є дуже багато дітей, які можуть досягти високих цілей при правильному ставленні до них тренерів. А щодо майбутнього, то звісно воно є, потрібно тільки його розвивати.

– Що б побажали свалявчанам до Дня міста?

– Насамперед, миру у державі та міцного здоров’я кожному свалявчанину.

Спілкувався: Анатолій МОЛНАР