Консультує психолог: криза 12 років

Як правильно виховувати дітей, на що варто звертати увагу та як навчити вашу дитину бути самостійною в майбутньому? На ці та інші питання відповість практична психологиня, член Інституту розвитку символдрами та глибинної психології – Ганна Сегеді в рубриці «Консультує психолог» від інтернет-видання Район.Свалява.

Підліткова криза

Умовним піком переходу від дитинства до дорослості вважається переживання підлітком кризи 12-13 років, з якою пов'язують головні труднощі підліткового віку. Дорослі, які звикли до поступових змін у поведінці дитини, виявляються неозброєними перед раптовими і кардинальними перетвореннями в поведінці підлітка, не встигають перебудувати свій стиль спілкування з ним.

Переживання підлітком кризи зумовлене загостренням базових суперечностей віку: між сформованим почуттям дорослості та відсутністю адекватних способів її підтвердження, а також між прагненням підлітка до самостійності, самоствердження й контролем, опікою зі сторони дорослих. Тому, зміна старих психологічних структур приводить до неслухняності, грубощів, негативізму дитини.              

Підліткова криза відрізняється від інших вікових криз довшою тривалістю. Вона з'являється тоді, коли дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу в підлітків прагнення до нових форм взаємин з батьками та вчителями. Проте,  бувають випадки безкризового розвитку підлітка, якщо дорослі чутливо ставляться до потреб дитини цього віку і вчасно перебудовують взаємини з ними. Іноді безкризовий розвиток підлітка може бути лише вдаваним, а насправді проходити в прихованій формі або зміщуватись у часі.

У підлітковому віці з'являються різні проблеми, і дитина не завжди знає/вміє виробити нові механізми подолання труднощів. Підліткова криза об'єднує в собі різні види поведінки та переживання, які пов'язані з труднощами особистісного зростання. Найчастіше вони характеризують кризу ідентичності. Підлітки починають «пошук себе», ставлячи собі запитання: Хто я? Для чого я? Яким я хочу бути? Яким мене бачать інші? Найважливішим фактором, що впливає на виникнення кризи ідентичності, стає особистісна рефлексія на свій внутрішній світ і глибока незадоволеність собою. Багато підлітків відчувають сумніви у наявності в себе власної індивідуальності, інколи можуть сприймати себе «як копію» іншої людини. Ці побоювання часто призводять до неприйняття соціальних зразків, у тому числі батьківських і вчительських.

Основні правила спілкування батьків із дитиною-підлітком

1.  Найбільш позитивний вплив, який можуть здійснювати батьки на життя дітей в цьому віці - це підтримувати, поважати і любити їх. Твердість і послідовність - дуже важливі батьківські якості. Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли добрими та люблячими людьми, то самі повинні ставитися до них по-доброму і з любов'ю.

2.  Важливо пам'ятати: чим більше заборон з боку дорослих, тим гірше. Буде правильно - поміняти ставлення до вчинків і дій дитини. Чим спокійнішими та врівноваженішими будуть батьки, тим більш імовірно, що підліткова криза пройде гладко, без ускладнень. В результаті, діти вийдуть з неї більш зрілими і самостійними.

3.  Прагнення дитини до незалежності - це нормальна, здорова потреба. Якщо вона виражається неприйнятними з вашої точки зору способами, то не реагуйте на це занадто емоційно. Не допускайте роздратування, криків, агресії, адже чим частіше підліток бачить своїх батьків, які втратили контроль, тим менше він поважає їх. Якщо це допоможе дещо позбутися негативних емоцій, постарайтеся уявити, що все це робить не ваша дитина, а, наприклад, дитина ваших сусідів. Тоді, ви зможете відчути, що приймаєте те, що відбувається не так близько до серця. Швидше – це почуття подиву і жалю, але ніяк не почуття гніву.

4.  Батькам потрібно навчитися виробляти довіру до того, що ваша дитина може самостійно приймати правильні рішення і потрібно дати підлітку відчути цю довіру до його вчинків. Не можна вважати його безпорадною істотою, яка потребує постійних порад, турботи та підтримки.

5.  Спробуйте змінити спосіб вашого мислення: все, що ви робите, має бути направлено на надання підлітку самостійності в прийнятті рішень.

6.  Якщо ви зрозуміли, що були не праві, нехтували думкою дитини в будь-яких важливих для неї питаннях, не бійтеся зізнатися в цьому спочатку собі, а потім і дитині. І постарайтеся не повторювати цієї помилки знову. Довіру втратити легко, а відновлювати її довго і важко.

7.  Навчіть дитину не боятися власних помилок і ставитися до них як до, можливо, не найприємнішого досвіду для подальшого аналізу. Вислів «Не помиляється тільки той, хто нічого не робить» допомагає це усвідомити. Бажано показувати досвід «падінь і злетів» на прикладах з власного життя і життя інших значущих для дитини людей.

Статтю підготувала: практична психологиня, член Інституту розвитку символдрами та глибинної психології – Ганна Сегеді