Моя професія: секретар Свалявської міської ради Мирослава Скрипинець

21 Квітня 2021, 13:55

8018

Вона побачила пів світу, хоча починала з Сваляви, здобувала навчання в Києві, знімалась в серіалах в Москві, працювала в США, Стамбулі та Празі. Її життя – різностороннє та багатогранне, а її життєвий досвід вражає.. Хто вона – Мирослава Скрипинець, секретар Свалявської міської ради, чим живе та, що має на меті читайте в нашій рубриці Моя професія, цього разу приуроченій до Дня секретаря.

– Чим особлива Ваша професія та яке має значення для Вас особисто?

– Робота секретаря насамперед полягає у організації підготовки сесій ради, забезпечувати своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організовує контроль за їх виконанням, а також налагодженні роботи зі структурними підрозділами апарату Свалявської міської ради, координації роботи відділів, налаштуванні роботи відділів та кінцевому редагуванні проєктів рішень. Також робота секретаря полягає в тому, щоб відстежувати, аби були зроблені правильні рішення згідно чинного законодавства, щоб ті заяви з клопотаннями людей, які до нас надходять, розгядались в потрібні терміни і були донесені до громадськості таким чином, щоб мешканці нашої громади були задоволені.

– Чи любите свою професію? Які її переваги?

– Я люблю свою професію за результативність, за допомогу людям. Завдяки злагодженій роботі депутатів та працівників міської ради ми йдемо назустріч громадянам у вирішенні їх життєвих питань.

Перевагами моєї роботи є комунікація та допомога людям у вирішенні важливих життєвих питань, злагоджена співпраця з фахівцями різних сфер діяльності Свалявської міської ради,та позиція нейтралітету. Коли жителі нашої громади виходять з кабінету з готовими рішеннями завдяки правильно налагодженій роботі депутатів та працівників міськради, ти отримуєш задоволення від зробленої роботи, адже головна моя мета – йти назустріч та допомагати.

– А як щодо мінусів Вашої професії?

– Потрібно навчитися тримати сильну позицію, в тому числі бути незламною незалежно від завантаженості та стресостійких ситуацій на роботі.

– Рокзажіть нашим читачам, на кого навчалися та хто Ви за фахом?

– Я – історик міжнародної дипломатії, навчалася в Києві в Національному Університеті імені Тараса Шевченка. Володію вільно англійською, німецькою на розмовному рівні, знаю також чеську мову.

– Чим відрізняється секретар міського голови від звичайного секретаря?

– У нас є секретарка і секретар – це дві великі різниці. Секретарка – це діловод, вона займається вхідною та вихідною інформацією, організацією та записом зустрічей, прийманням вхідних та вихідних дзвінків. Секретар – координує діяльність постійних та інших комісій ради, сприяє організації виконання їх рекомендацій, вирішує питання пов'язані з діяльністю ради та її органів, координує роботу всіх відділів апарату Свалявської міської ради, координує роботу депутатських комісій, підготовку рішень, протоколів, підтримує комунікацію з комунальними установами Свалявської міської ради, а також за відсутності голови у зв’язку з тим, що немає призначеного заступника, є виконуючим обов’язків Свалявського міського голови.

– За що нараховуються премії міському голові та секретарю?

– У зв’язку з реорганізацією сільських рад до нас приєдналися такі населені пункти як Дусино, Лопушанка, Плав’є, Росоші, Черник, Стройне, Тибава, Мартинка, тому кількість населення збільшилась. Наразі у нас нараховується близько 27 тисяч населення, тож навантаження роботи збільшилось вдвічі. Щодо питання нарахування премій, то це виключно компетенція міського голови. Премії нараховуються, зазвичай, за якісно виконану роботу.

– Які, на Ваш погляд, потрібно вносити зміни у Сваляві, аби мешканці громади жили краще?

– В першу чергу повинна бути до кінця злагоджена командна робота в міській раді. Працівники відділів, на які покладено виконання функціональних обов’язків згідно посадових інструкцій, мають виконувати роботу на 99,9 %. Має бути відповідальність за виконану роботу, адже людина за це отримує заробітну плату.

По друге, має бути злагоджена співпраця з підприємцями, тому що вони є платниками податків, а для їх успішної діяльності нам потрібно створити сприятливі умови. Тоді завдяки злагодженій роботі ми зможемо отримати кошти на розвиток нашої Свалявщини.

По третє, якщо кожен мешканець нашої громади усвідомить, що зміни починаються з нас, якщо ми будемо зацікавлені в тому, щоб розвивати спільними зусиллями нашу громаду, тоді у нас буде якісне постачання води, вчасне вивезення сміття, якісне медичне обслуговування, якісна освіта в школах та якісне навчання дітей у садочках, обслуговування на автовокзалах та вокзалах... Для цього ми маємо почати зміни насамперед із самих себе. Ми б хотіли в майбутньому створити конкурентно спроможні автономні навчальні заклади, аби діти мали можливість вибрати для себе кращу школу та кращого вчителя.

Також у нас є багато підприємців, які є власниками кав’ярнень, ресторанів, барів, але чомусь благоустрій біля своїх закладів не роблять, бо вважають, що вони до цього не причетні. Але я переконана, що кожен підприємець зобов'язаний робити благоустрій біля прилеглих територій. Для цього повинна бути злагоджена співпраця з бізнесменами та всіма закладами освіти, медицини і так далі. Відповідно, має бути контроль від місцевої влади. Але це все повинно відбуватися через комунікацію з ними, і, відповідно, контроль.

Щодо лікарень, то створіть такі умови, аби люди хотіли приходити до вас лікуватися.

Щодо роботи у міській раді, то ми стараємося зробити так, аби розвіяти ці легенди які ходили колись, що тут людей «відфутболюють», тому ми намагаємось працювати так, аби вислухати і допомогти кожному. Наголошую – повинен бути жорсткий контроль, підтримання законності, сплата податків, реєстрація себе як підприємця, зацікавлення в розвитку нашої громади. Спочатку буде важко, але я впевнена, що ми впораємось. І щоб були всі рівні, а не так, що ти – мій кум чи брат, і, відповідно, я зроблю тобі якусь «поблажку».

– Що Вас привело в політику та чиновницьку діяльність?

– Мій тато був політиком, колишнім радником ЦВК, а бабуся була головою сільської ради. Я цікавилась політикою з дитинства, тому пішла вчитися на історика міжнародної дипломатії, адже хотіла працювати у Верховній Раді та зробити щось для своєї громади. Мене завжди переймало відчуття небайдужості до свого краю. Все таки ми ближче до Європи, і мені хотілося б, аби наш регіон відповідав цьому рівню. Я працювала також помічницею депутата в Києві, а потім у приватній юридичній конторі помічницею керівника, працювала також у Верховній Раді. А загалом політика приваблювала тим, що це можливість зробити щось корисне для свого міста та країни.

– Ви довгий час були за кордоном. Розкажіть про своє повернення на рідну землю.

– Я повернулася в Україну минулого року, і мені запропонували роботу в ТОВ «Сузір'я». Потім запропонували взяти участь у виборах від партії «Рідне Закарпаття» Продовжуючи попереднє питання, вирішила подати свою кандидатуру на депутатство, тому що набрид цей безлад, адже після тривалого життя закордоном в мене було з чим порівняти.

– А де саме Ви проживали?

– Я жила десять років у Києві, потім в період з 2014 по 2020 рік проживала за кордоном. Спочатку переїхала до Стамбулу, потім вирушила до США, де працювала помічницею супервайзера. Ми займалися імпортом та експортом товарів, яку постачали в чотири країни: Японію, Росію, Україну та Китай. Працювала за програмою WorkingTravel. Потім працювала в Празі у іншій структурі готельно-ресторанного бізнесу. А згодом повернулась на Україну.

– Розкажіть про причину переїзду в Україну, все таки Європа це країна можливостей…

– Не буду брехати – мені більше імпонують великі міста. Коли помер тато, мені було сім років, і мама нас виховувала сама. А нас троє в сім'ї: брат, сестра і я. На перших порах було важко, і мама сказала, що не має коштів оплачувати наше навчання, тому, якщо ми бажаємо досягти успіху, то повинні самі працювати над собою. Ми багато вчилися, аби досягнути наміченої мрії в житті. Я з дитинства марила великими містами, тому що знала – перед тобою є великі горизонти можливостей та шансів. Як казав Горацій, прагни більшого і отримаєш середину. От і в мене результат – середина по життю. Це порівняння з бажанням змінити щось в себе вдома, з деякими життєвими обставинами і надихнули мене повернутися на Україну.

– Чи було бажання залишитися жити в Європі, чи, можливо, Америці, й зробити собі громадянство?

– У мене був вид на тимчасове проживання, була пропозиція залишитись, але тут – моя мама, яку я не залишу. Мама мене поставила на ноги, і я б хотіла віддячити їй в цьому житті. Я їй завдячую багато чим, вона в мене дуже сильна жінка і є мотивацією в моєму житті. Вона навчила, що ніколи не потрібно здаватися, якими б не були обставини. І навіть якби зараз у мене виникла вигідна пропозиція про переїзд за кордном, я б відмовилась, адже мене люди вибрали, депутати мене вибрали, і я буду нести цей обов’язок до кінця.

Мама Мирослави Скрипинець

– Як ставитеся до критики?

– Об’єктивно. Люблю правильну критику, навіть вдячна за неї. Критика покращує твою самооцінку і дає можливість виправитись, від чого ти стаєш кращим.

– Якими якостями повинен володіти секретар?

– Холодний розум, стресостійкість, вміння балансувати, тримати нейтралітет, сильний характер, впевненість, відповідальність, рішучість, організаційність.

– Як багато часу забирає у Вас робота і чи залишається вільна хвилинка на себе та сім’ю?

– Моя робота забирає 10-12 годин в день, інколи навіть більше, плюс ми працюємо в суботу та неділю вдома. Виходить, ми працюємо фактично сім днів на тиждень. А коли сесія міської ради, то взагалі до першої години ночі. Бувають дні, що ми працюємо до 18.00-19.00.

– Як відпочиваєте після роботи?

– Відпочинок – це домашні будені справи. Коли засинає син, читаю книги. Зазвичай, мене надихають сильні жінки. Читала колись книги Маргарет Тетчер, різного роду мотиваційну літературу, Річарда Бренсона і так далі... Стараюсь також читати книги англійською мовою, щоб не забувати її та тримати в тонусі словниковий запас. Остання книга, яку я прочитала – це «The Firm» Джона Грішема.

– Ким мріяли стати в дитинстві?

– У дитинстві мріяла стати актрисою. Але я – Близнюки за гороскопом, тож у мене ніколи не було одного напрямку роботи, я любила займатись всім. У Києві ходила на акторські курси, знімалась в різних ток шоу, в серіалах у Москві тощо. До обіду я ходила на навчання, потім на курси іноземної мови, потім на роботу, потім відвідувала курси акторської майстерності, потім на психологію.

Коли ти виходиш з такого маленького міста як Свалява, то намагаєшся всебічно розвинутись, ковтаєш досвід, як повітря, а нові можливості п’єш, як воду. І ти намагаєшся реалізуватись, наскільки це можливо. Щодо моєї мрії стати актрисою, то вже у більш зрілому віці я мріяла вступити в КНУ ТЕАТРУ, КIНО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ ім. І.К. Карпенка–Карого, але оскільки кіноіндустрія в Україні знаходиться досить на слабкому рівні, довелось шукати себе в чомусь іншому. У шкільному віці я любила сцену, брала участь в різних модельних курсах, навіть була другою віце-«міс Свалява» у 2003 та 2005 роках. А вже в 10-11 класі зрозуміла всю відповідальність життя і увідомила, що мені потрібно буде якось жити, заробляти гроші. Згодом обрала політичний напрям, оскільки це –комунікація з людьми, активна діяльність, та можливість щось змінити. Це мені більше до душі.

– Чи є у вас хобі?

– У мене дуже багато енергії, я повинна десь її витрачати. Це, насамперед, біг, спорт. В дитинстві я любила бігати, завжди швидко бігала на змаганнях, всіх хлопців переганяла, адже завжди ставила собі за конкурентів саме їх, щоб ставати сильнішою. Займалась танцями, захоплювалась нумизматикою з братом. Тепер часу вистачає тільки на біг. А ще мені подобається надавати мотиваційно-психологічну допомогу людям, які до мене приходять. Інколи ти відчуваєш, що вони просто хочуть поговорити через те, що настільки впадають в зневіру, настільки розчаровані у владі, інколи просто зі слізьми на очах... Буває, за день по 50 людей звертається з різними проблемами, і ти розумієш, що їх просто потрібно підтримати, скажеш їм слова мотивуючі й бачиш, як у них піднімається настрій, тож день вдався (сміється – авт.). Тому це також можу віднести до хобі.

– Три Ваші улюблені страви?

– Я обожнюю суші, хоча не вмію їх робити. Люблю стейк, запечену форель . Хоча я дуже погано готую, визнаю це (сміється – авт.). Я зроблю будь-яку роботу, тільки б не готувати (сміється – авт.).

– Ваші улюблені місця у Сваляві?

– Коли мені важко, я іду до церкви. Це місце, де я заспокоююсь, де мені добре та затишно. Я вірю в Бога, дуже вірю і в своєму житті постійно відчувала його присутність. Кожну неділю ми з моїм сином ходимо кататися на конях та гуляти парком санаторію «Квітка Полонини». Син дуже любить коників, та й взагалі коли торкаєшся до них, то по тобі ніби проходить струм. Територія парку дуже красива, озеленена, свіже повітря, відпочинок, одним словом.

– Події чи Ваші особисті тріумфи, якими найбільше пишаєтеся в житті?

– Краще б за мене хтось це сказав. Але якщо виділити щось основне, то це той факт, що я всього добивалась сама, завжди і всюди з Божою допомогою і завдяки моїй мамі. І якось так траплялось в житті, що люди, які з'являлись на моєму шляху, потребували допомоги у вирішенні життєвих питань, і мені вдавалось допомагати у їх вирішенні. Ну і мій язик, який, як то кажуть «до Києва доведе», адже коли я вперше приїхала закордон, то нікого не знала абсолютно, і завдяки спілкуванню та комунікації змогла налагодити багато зв’язків.

Спортивними досягненнями пишаюсь, якщо брати дитинство. У Братиславі зайняла перше місце зі штовхання ядра.

Один з випадків, який мені пригадався відразу, це коли я врятувала життя людини. Це було в США. Одна китаянка під час обіду ледь не вдавилася шматком бекону, який застряг їй у горлянці. Вона почала червоніти, шия напружилась, і я підійшла ззаду та руками затисла її на рівні сонячного сплетіння, після чого шматок бекону вискочив з горла, і цим самим я врятувала їй життя. Так, напевно, вчинив би кожен з нас.

– Якими принципами користуєтесь в житті?

– Насамперед дотримуюсь принципу: «Нікого не слухай, хто в тебе не вірить, хто в тобі сумнівається. Оберігай свою мрію». Також намагаюсь бути відповідальною, дотримуватись свого слова, законності, порядку, «не йти по головам», бути чесною, щирою та працелюбною.

– Традиційно, наприкінці – побажання нашим читачам.

– Почніть любити своє місто, робіть зміни всередині себе, навчіться допомагати іншим, щоб не було «моя хата з краю». Припиніть критикувати, радійте життю і нехай все у нас буде добре!