Обличчя Району: адвокатеса та зоозахисниця Інна Новікова

Поруч нас живуть чудові люди. Це – наші сусіди, колеги, родичі, однокласники. Ми щоранку купуємо у когось каву, а щовечора – продукти на смачні домашні страви. Вони везуть нас на роботу, вчать наших дітей, лікують наші рани… Так багато людей і так багато цікавих історій!

Сьогодні Район.Свалява вирішив розповісти про захисницю братів наших менших, адвокатесу Інну Новікову.

– Звідки у вас з'явилась жага до відстоювання справедливості?

– Остаточно зрозуміла, що адвокатська діяльність – моя, ще у п'ятому класі. Вже тоді відстоювала свою правоту з однолітками, виборювала свої оцінки і завжди слідкувала, щоб всі рішення в класі були справедливими не тільки стосовно мене, але й інших. Хоч і навчалась у фізико-математичному класі, однак продовжити навчання вирішила в Міжнародному гуманітарному університеті міста Одеса, де завдяки викладацькому складу здобула якісну освіту. Після практики на четвертому курсі залишилася працювати в суді, де отримала свого наставника у професії – суддю (в минулому адвокатесу) Наталію Бжассо.

– У вас така чиста українська мова, без говірки, що і не скажеш, що Ви із Закарпаття.

– Насправді родом я з Миколаївської області й там розмовляла російською мовою. Відверто скажу, що в початкових класах навіть двійки були з української мови. В Україні на той момент не було ще українізації і питання мови не мало такого наголосу. Але вже у середній школі нова вчителька української мови та літератури вміло і вдало пояснила всі тонкощі мови, змогла настільки привити любов до української, що згодом запрошували на олімпіади.  Виключно моя думка, але кожен громадянин України повинен знати і вільно послуговуватися українською.

До прикладу, була ситуація, що потрібно захищати людину, яка не вміє говорити українською, але має паспорт громадянина України. Ну от скажіть, для чого людині тоді наше громадянство, якщо немає елементарного знання державної мови та хоча би її розуміння. Також я за те, щоб державні та комунальні навчальні заклади були саме українські. Чому держава повинна фінансувати заклад, який навчає не на державній мові України? А от в приватних школах викладання може бути будь-якою мовою.

2

– Як тоді ставитесь до закарпатської мови?

– Я її люблю і говорю закарпатською мовою, хоч коли переїхала, то вона здавалась мені іноземною, нічого не розуміла (сміється, – авт.). Вважаю нормальним, що область, яка межує з стількома країнами, увібрала у себе симбіоз  різних мов. Це так, як Волинська область взяла частинку білоруської мови, або ж Чернівецька – румунську. Але попри все, є ж офіційна мова в школах, університетах. Кожен громадянин має знати свою державну мову. Для мого асимілювання сюди, знання закарпатської мови була необхідністю і, думаю, у мене вдалося її опанувати.

– Як ви опинились на Закарпатті?

– Працюючи і проживаючи в Одесі, вирішила відпочити з подругою в горах, приїхала на Закарпаття, де і познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком. Ніколи не була прив’язана до місцевості, тому легко прийняла рішення про переїзд. Я скоріше прив’язуюсь до людей, які й творять мій світ. Край мене прийняв ласкаво. Приїхавши, працювала в суді у Мукачеві. У 2013 році отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, практикувала індивідуально. А у 2019 році потрохи почала створювати своє адвокатське бюро «Новікова та партнери».

1

– І не було жодного страху, що не вийде знайти роботу чи асимілюватись?

– Жодного. В мене був і є мій тил – чоловік, люди, які в мене вірять, а головне – віра в себе і любов до своєї роботи.

– Якщо говорити про професійну діяльність, чи були справи, в яких Ви відмовляли?

–  У мене дуже добре розвинена інтуїція. Я можу розгледіти, що з себе являє людина, відразу. Закон не дуже дозволяє відмовити, тому знаходжу правильні слова.  А взагалі є справи, які для мене є червоною лінією. Зокрема для мене табу для захисту – це статті проти статевої свободи та недоторканості. Навіть підозрюваного у вбивстві захищатиму, а от у зґвалтуванні – ні.

– На Закарпатті досить популярне розповсюдження наркотиків. Чи бували у Вас такі справи?

– В моїй практиці найбільш розповсюджені злочини: ДТП, викрадення майна і, звичайно, ж наркотики. Обурює те, що правоохоронні органи здебільшого виявляють злочини в сфері незаконного обігу наркотиків для статистики, затримуючи дрібних збувачів, або навіть провокуючи вчинення таких злочинів. А от, так би мовити оптові продавці, ті, хто постачає наркотики в регіон та країну в цілому, залишаються на волі.

– На Свалявщині Вас також знають як активну зоозахисницю. Звідки така любов до тварин і до відстоювання їх прав?

– З дитинства жила з тваринками, вдома був цілий зоопарк: котики, папужки, шиншили, черепашки. Вони вважались рівноправними членами сім'ї.  Вважаю, що жодна тваринка  не стала  безпритульною  без участі людини.  Благодійність має бути безумовною. З людьми мені так не вдається, починаю засуджувати, а це гріх, а от осуду до тварин в мене немає. Бо тварини живуть за інстинктами, в них немає лицемірства. Колись мене покусала собака і, напевне, саме тоді стала одної крові з ними (сміється, – авт.).

1

– Як почали проєкт «Врятуй мене»?

– У Сваляві на той період не було однодумців. У 2019 році я взяла участь у марші за права тварин в Ужгороді, який проводиться за підтримки організації UAnimals. Тоді до мене звернулись декілька свалявчан, яким не була байдужа доля тварин, і вже 27 вересня ми зареєстрували громадську організацію по захисту чотирилапих, і водночас з’явилась сторінка у соціальних мережах «Врятуй мене».

Люди готові кинути гривню, але мало хто готовий допомогти фізично. Звичайно, в мене є підтримка – мій чоловік, який допомагає. Напевне, саме через те, що його обмежували у дитинстві в утриманні тварин вдома, він зараз віддає їм свою любов.

1

–​​​​​​​ Чи була допомога від влади у захисті тварин?

– В Ужгороді один з депутатів зробив вагомий внесок і подарував земельну ділянку для притулку  Ми теж почали шукати, хто б звернув на цю проблему увагу.  Але минула влада нас не чула, і ми не могли знайти в неї підтримки, тому своїми зусиллями почали вести переговори з юристами щодо оренди приміщення кінологічного центру МВС на чонках. Але без фінансової підтримки у нас не вийшло би оплатити оренду.

Зі зміною влади нас почули і депутати пішли на контакт. На сьогодні вирішується питання про виділення земельної ділянки для притулку. Тому, сподіваюсь, що до літа буде визначено місце, й міська рада проведе передачу землі. Поки що ми робимо все, щоб допомогти тваринам.

Був випадок коли забирали вагітну собаку з Росошанської школи, яка народила вже в нас 11 цуценят. Нещодавно забрали кішку, щоб її не розірвали пси, та собаку, що народила на Братській могилі  біля Вічного вогню у Сваляві.  Навіть, викрадаючи, забирали собаку, бо жила у поганих умовах.
Знаючи свою впертість, притулку у Сваляві бути!

–​​​​​​​ Чи є ще додаткові захоплення, не суміжні з вашою діяльністю?

– Люблю тренінги по саморозвитку. Вважаю, що люди багато втрачають, якщо не розвивають свої навички, вміння, не вчаться новому. Я люблю брати участь у тренінгах з продажів. Звучить дивно, що я адвокат і вчуся й у такому руслі. Але ж кожен день ми продаємо себе. Щодня ми пропонуємо свої професійні навички і здібності за винагороду, то хіба це не продаж? На тренінгу вчать працювати із запереченнями, переконувати, презентувати себе.  Я не йду в ногу із часом, а біжу, щоб встигнути все і досягти бажаного. Люблю ставити собі амбітні цілі і рости, досягаючи їх. Я легка на підйом, і мені сказати, що от ми йдемо зараз в гори, або ж ми переїжджаємо,  то й їдемо...

1

–​​​​​​​ Є улюблені місця у Сваляві?

– Подобається відпочивати на природі. Уклинівський, Оленівський перевал чи село Вовчий – місця, де панує гармонія в мені й навколо.

1

–​​​​​​​ Які улюблені страви?

– Не їла рибу ніколи, а коли переїхала, то улюбленою стравою стала форель. Особливо, коли чоловік готує на мангалі. Або ж бограч, адже люблю гостре.  Для мене відкриттям стала пасуля з капустою, яку мене вчив готувати чоловік.

–​​​​​​​ Чи Ви себе бачили колись домогосподаркою?

– Не бачила і не бачу. Можу приготувати все, але хочу рости як особистість і не сидіти вдома. Бачу себе в кар’єрі, в громадській діяльності. Взагалі по гороскопу я – Овен і вперта по характеру. Щоб змінила своє рішення, потрібно навести аргумент, який би мене переконав.

–​​​​​​​ Що вас мотивує?

– Мене мотивує визнання, що моя діяльність потрібна і мене хвалять за вирішену справу. Якщо мені скажуть щире «Дякую», що зробила щось корисне, це мене змотивує і буду почувати себе на коні, рухатись далі. Бачу, що справа цікава, але людина не платоспроможна, то я берусь за неї, бо вона надасть мені сили на інші мої справи, де вже зароблю гроші. Я люблю і роблю свою роботу, а люди можуть говорити, що хочуть: «Собака гавкає, а караван іде». 

– Щоб побажаєте нашим читачам?

– Хочеш щось здобути – роби, є проблема – то працюй над нею, не вдається самому – то об’єднуй навколо себе однодумців і зробіть бажане.

2