«Це наше служіння»: юні флорболісти зі Неліпино виготовляють батончики та сушений хліб для захисників
6267 
«Тим, що виготовляємо енергетичні батончики та сушений хліб зі спеціями для військових, можемо бути корисні нашій країні у такий важкий час для неї час», – каже про мотивацію зорганізувати волонтерський проєкт, у якому працюють гравці флорбольної команди «FortisНеліпино», їхній тренер Давид Данканич. Як вдалося об’єднати дітей та підлітків для підтримки армії не словом, а конкретними вчинками, чоловік розповів в ефірі «Вечірнього району».
Батончик – це компактне й енегргетичне для скидів
Давид Данканич каже, що залученість у волонтерство і допомогу Збройним силам України – це свідомий вибір вихованців команди «Fortis» зі Свалявщини. Тут у селищі Неліпино діє секція з флорболу (різновиду хокею, який грається у закритих приміщеннях на твердому рівному підлоговому покритті за допомогою легких пластикових ключок та м'яча і має завдання забити м'яч у ворота суперника).
Проте діти гуртуються не лише навколо гри. Вони ще й волонтерять, присвячуючи вільний час виготовленню енергетичних батончиків та сушеного хліба для захисників та захисниць. Спочатку працювали самі, а зараз уже й друзів приводять, які секції не відвідують.
Як зізнається у розмові тренер, почалося виготовлення енергетичних батончиків із логічного продовження іншого проєкту – їжі у реторт-пакетах, яку роблять у Сваляві, у волонтерському осередку при церкві євангельських християн-баптистів «Благодать».
«Ми зрозуміли, що було б добре, якби ми продовжили це все батончиками. Бо їжа – це чудово. Але не менш потрібне компактне щось, маленьке, яке дає багато енергії і може стати скидом на позиції, куди важко доставляти їжу габаритну», – пояснює гість ефіру.
Ця ідея, уточнює Давид, прийшла в голову волонтерці Яні Храпак, волонтерці та дружині військовослужбовця (вона, до слова, на своїх сторінках у соцмережах ще й розповідає про роботу волонтерської кухні церкви ЄХБ «Благодать»).
Бо під час чергового опитування захисників щодо їхніх потреб стало зрозуміло, що разом із готовими стравами є запит і на поживні енергетичні батончики із сухофруктів, горіхів та меду, тобто на компактну й калорійну їжу, яка швидко додає сил у польових умовах.
Надихнувшись прикладом волонтерів із Мукачівщини, жінка дала ідею реалізувати цей проект із флорбольною командою.
Співрозмовник пригадав, що одного разу, коли тренер з гравцями зібрався для спілкування, там була присутня Яна, яка раптом запропонувала «почали робити щось для військових, пов'язане із їжею та спортом». Поєднує ці поняття, як з’ясувалося в розмові, енергетичний батончик.
Пропозицію одразу ж озвучили флорболістам. І вони всі в один голос: «О, давайте, коли?».
«І навіть не було нікого хоча б одного, щоб сказав: «Та ні, де я і де кухня», – чути гордість за вихованців у голосі тренера.
Християнські цінності – від слова до справи
З реалізацією ініціативи не затягували. Зараз щоразу збирається 10-15 дітей, підлітків та дорослих (зазичай це Давид і Яна). Наставник каже, що на один раз намагаються скликати не дуже багато людей, адже кухня невеличка (бо це, до слова, кухня церкви ЄХБ), і треба, щоб були задіяні усі.
Щодо того, як юні спортсмени одразу ж взялися до справи, то Давид Данканич каже, що це – органічне продовження їхнього щоденного життя, у якому орієнтири – поважати, любити й підтримувати одне одного.
«У нас команда християнська. І ми змалечку, з юніорів намагаємося закласти християнські цінності у вихованні», – пояснює співрозмовник, уточнюючи, що волонтерство – це напрямок служіння у команді, який розвивають.
За словами тренера, саме така робота спільно з наставниками дає зрозуміти дітям, що є теорія, яку проговорюють, але вона обов’язково має дійти до практики, результат якої – бути корисними для інших. Тож виховна робота словом та дією стає фундаментом команди, дисциплінує, дозволяючи поєднувати і відпочинок, і тренування, і працю.
«Дітей не заманиш гаслами. Ми з Яною намагаємося організовуватися так, щоб задіяні були всі. І щоб ми працювали й підтримували одне одного, навіть коли щось не виходить. Тож коли хтось доробив уже своє, він іде і допомагає іншим», – пояснює взаємодію юних волонтерів тренер.
Підтримка дорослих і подяки захисників
Дітей підтримують і батьки, і прихожани церкви. Основа розуміння між дорослими – звітність волонтерів, яка надається у загальнодоступну групу.
«Спочатку, можливо, хтось щось не до кінця розумів, що це і як к нас відбувається. Але з часом завдяки звітам, де все детально розписано, батьки почали бачити і процес, і результат. Вони взялися нас підтримувати. Це ті ж продукти, вакуумні пакети, щось перевезти, щось відправити і так далі», – розповідає гість ефіру.
Давид каже: їх підтримують доброчинці навіть з-за кордону. Бо ціна на продукти-інгредієнти для батончиків чи горішків із медом і арахісовою пастою чимала, а для військових намагаються купувати найкраще, бо «їм це потрібно для енергії».
Коли захисники та захисниці дякують за цю енергетичну смакоту, то волонтери по-справжньому щасливі. Тренер розповів, що випадково знайшов одне відео у Тік-Тоці, де захисник іде з позиції багато кілометрів, їсть неліпинський батончик і каже, що це смачно та корисно.
Наставник уточнює, що і йому, і дітям це було дуже приємно. Бо такі подяки або промоції від захисників – то цінно й мотивуюче.
«Недавно один військовий, який був у відпустці, приходив до мене на роботу. І казав, що батончики, коли треба енергію отримати, – це смачно, корисно та швидко. Це витяг, розрізав, з’їв – і все», – пояснює цінність такої їжі на лініях бойового зіткнення співрозмовник.
Проте на виготовленні енергетичних батончиків спинятися не збираються. Бо почули від військових, що для них актуальним є ще…. хліб. В умовах бойових дій звичайний буханець і пліснявіє, і псується загалом. Тому ще один напрямок, який взяли в роботу неліпинські волонтери, – це сушити хліб.
Сушений хліб із різними спеціями, щоб або просто поїсти-похрумтіти, або до супу взяти і розмочити, – уточнює тренер. Мовляв, теж компактно, смачно, корисно і швидко.
Якшо масштабувати, то буде у рази кращий результат
Давив Данканич каже, що буває важко. Проте він впевнений – їхню працю на допомогу захисникам благословляє Бог.
«Господь допомагає, посилає певних людей у наше життя. Ще не було такого моменту, що ми не мали продуктів. Стараємося виготовлювати ті ж батончики раз на два тижні. Це до двісті штук щоразу приблизно по кількості», – ділиться він статистикою енергетичного проєкту.
Давид Данканич тішиться, що про них уже знають вдома, на Свалявщині. Тож коли купує складники для роботи, то продавці і знижки роблять, і докидають товару «зверху». На кухню приходять допомагати діти, які не є у команді.
А ще волонтер каже, що готовий ділитися рецептами, аби поширювати цю ініціативу в Україні. Бо і вони не перші, хто це виготовляє, і справа ця – не про бізнес, а про підтримку тих, хто нас боронить на лініях бойового зіткнення з російськими окупантами.
«І якщо це масштабувати, то результат стане у рази кращим, ніж будемо робити лише ми», – констатує чоловік.
Щодо цієї доросло-дитячої взаємодії у їхній волонтерській ініціативі Давид наголошує, що спільна праця – основа, бо «як віра без діл мертва, так і наші слова без дій мертві».
Він уточнює, що якби просто сказав хлопцям іти робити батончики, то мало хто б погодився і мало хто був би хоча б дотичний до справи. А коли дорослі йдуть і працюють спільно, то діти зовсім інакше реагують.
«Знаєте, допомагати може кожен. Не йде мова про якісь великі масштаби, а про маленьку частинку. Якщо кожен візьме її і вкладе у перемогу, то ми зможемо дуже багато. Якщо кожен збереться, як на початку повномасштабного вторгнення, то зробимо чимало і станемо корисними одне для одного», – впевнений тренер флорбольної команди з Неліпино, яка працює як одне ціле не лише на ігровому майданчику, а й на кухні.
Давид Данканич пишається тим, що діти, виготовляючи енергетичні батончики та сухарі для військових, можуть бути корисними у такий важкий час для неї час своїй країні.