Закарпаття тоне у смітті: що відбувається з полігонами області

Ольга Магас

Подякувати

30 квітня 2026, 14:06

  1540

Зберегти

ФОТО

На Закарпатті зростає навантаження на сміттєві полігони, а частина з них уже працює на межі можливостей.

Сміття нікуди дівати, на полігонах виникають масштабні пожежі, а обіцяні заводи досі не розпочали будувати. Якщо цю тенденцію не зупинити, наслідки можуть бути незворотними.

Полігон твердих побутових відходів – це не просто місце, куди звозять сміття. За стандартами це складна інженерна система.

Сучасний полігон повинен мати захисні екрани від забруднення ґрунтів, систему збору токсичного фільтрату, відведення метану, контроль за відходами, регулярне ущільнення і пересипання сміття. 

Кожне сміттєзвалище має свій термін «життя». Після того як спроможності утримувати та зберігати побутові відходи вичерпуються, його потрібно рекультивувати, а це процедура довготривала та дороговартісна: від підготовки проєкту та необхідних документів до закупівлі чи оренди техніки та виконання робіт. Як показує досвід закордонних, та й деяких українських полігонів, на місці рекультивованого полігону навіть створюють паркові зони та повністю відновлюється місцина. Однак є ще один важливий фактор – щоб закрити та рекультивувати один полігон, потрібно знайти місце для нового. Адже сміття нікуди не дівається і вивозити його кудись потрібно.

Більшість полігонів Закарпаття – це фактично застарілі звалища, створені десятки років тому. Їхній термін експлуатації часто вже вийшов, а нові створювати немає де. Щоб організувати нове сміттєзвалище, потрібна не просто територія, а ділянка з дотриманням екологічних норм. І таких вільних ділянок у регіоні загалом немає.

Найбільший полігон області – біля Ужгорода, у селі Барвінок. Він працює з кінця 90-х, хоча розрахований був приблизно на 25 років.Фактично це означає одне – система вичерпала себе.

Про те, що полігон заповнений майже на 100%, йшлося ще у 2021 році. Крім відходів із території Ужгорода, тут захоронюють і сміття з прилеглих до міста населених пунктів.

Ще до повномасштабної війни Ужгородська міська рада зверталась до Кабінету Міністрів України, Закарпатської ОДА та Закарпатської обласної ради, щоб вжити заходів із пошуку альтернативних об’єктів для розміщення та переробки твердих побутових відходів. Та поки ситуація так і залишилась невирішеною.

А днями ситуація на сміттєзвалищі у Барвінку набрала широкого розголосу через дві події – масштабну пожежу і водночас корупційний скандал.

26 квітня ввечері на полігоні спалахнула пожежа. Вогонь охопив близько тисячі квадратних метрів, а через сильне задимлення мешканців навколишніх сіл просили не відкривати вікна. Протягом кількох днів понад 30 рятувальників з Ужгорода, Чопа та селища Середнє боролися із полум'ям. Для моніторингу ситуації фахівці ДСНС використовували безпілотні літальні апарати.

Лише надвечір 28 квітня пожежу подолали, однак на місці досі лишаються чергові працівники ДСНС, адже сміття може продовжувати горіти всередині глибоко у шарах.

Фахівці пояснюють, що такі пожежі мають специфічний характер і складні в ліквідації. Що стало причиною займання – наразі невідомо. 

Водночас екологи наголошують на значно серйозніших наслідках:

До слова, ця пожежа на полігоні – далеко не перша.  Пожежі на сміттєзвалищах стали регулярним явищем. Причина – накопичення метану та відсутність належної системи дегазації. Такі займання тривають днями, виділяють токсичний дим, створюють загрозу для мешканців. І це не поодинокі випадки, а симптом системної проблеми. На полігоні в Барвінку кілька загорянь було і в минулі роки. Проте таких масштабів вони не набирали. 

За дивним збігом пожежа на полігоні в Барвінку співпала з гучним скандалом – в Ужгороді викрили схему незаконного заробітку на вторсировині. 

Як повідомила Закарпатська обласна прокуратура, у цій схемі підозрюють депутата міської ради. За клопотанням прокурора посадовця взяли під варту з альтернативою внесення застави у розмірі 665 600 гривень.

Крім того, у межах кримінального провадження підозрюваного відсторонено від займаної посади. Ідеться про директора одного з комунальних підприємств, який одночасно є чинним народним обранцем.

За даними слідства, посадовець організував схему незаконного отримання прибутку на території міського полігону твердих побутових відходів. До діяльності він залучив представників приватного бізнесу. Суть оборудки полягала у неофіційному видобутку вторсировини зі сміттєзвалища без укладення договорів, ведення обліку та надходжень до бюджету підприємства.

Правоохоронці встановили, що сторонніх осіб і техніку безперешкодно допускали на полігон, де організували нелегальне сортування відходів. Із загальної маси сміття відбирали цінні матеріали – пластик, макулатуру й поліетилен. Надалі цю сировину накопичували, вивозили та передавали приватній компанії, яка реалізовувала її як офіційний товар.

Частину отриманого прибутку підприємці передавали посадовцю за «сприяння» і фактичне прикриття діяльності. Упродовж березня – квітня 2026 року він отримав 50 тисяч гривень неправомірної вигоди.

За підрахунками експертів, із травня 2025 року по квітень 2026 року з полігону незаконно вилучили та реалізували майже 100 тонн пластику, понад 120 тонн макулатури та кілька тонн поліетилену. Загальна вартість цих ресурсів перевищує 660 тисяч гривень.

Наразі депутату повідомили про підозру у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. Документ підписав керівник обласної прокуратури Мирослав Пацкан. Засновниці підприємства та керівнику товариства інкримінують пособництво у злочині.

Міське сміттєзвалище у Сваляві теж давно переповнене. Організували його ще у 1986 році на території колишнього заводу. Розташовується полігон  біля житлового мікрорайону «Табли», через що виникають серйозні екологічні ризики та незручності для місцевих жителів. Мешканці громади неодноразово виходили на протести, вимагаючи від влади конкретних дій і швидкого вирішення проблеми.

Окрім того, ситуацію ускладнює те, що на сміттєзвалище звозять відходи не лише зі Сваляви, а й із навколишніх населених пунктів. Це значно збільшує навантаження на полігон, який і без того працює на межі можливостей.

Про те, що питання полігону потрібно вирішувати кардинально, було відомо ще у 2021 році, коли надійшли перші екологічні приписи про порушення стану. Проте дехто з тодішніх посадовців переконував, що сміттєзвалище може функціонувати ще 30 років. У листопаді 2021 року деякі депутати та місцеві підприємці спробували хоча б якось полегшити ситуацію. Тоді на звалищі розчистили територію та проїзди, укріпили дорогу, зробили водовідведення.  

Також постало питання рекультивації полігону, проте якраз у той час пішла мова про те, що на території Полянської громади збудують сміттєпереробний завод. Знайшовся закордонний інвестор і навіть були підписані меморандуми з кількома громадами. Проте після початку повномасштабного вторгнення питання будівництва призупинили.

У 2025 році мешканці Сваляви почали приходити на сесії міської ради, вимагаючи від влади закриття полігону. До проблем зі смородом та сміттям, яке потрапляло на обійстя жителів прилеглих до полігону районів, додалися таргани, які окупували домівки людей.

У міській раді визнають проблему і зазначають, що працюють над її вирішенням. Водночас посадовці наголошують: швидкого виходу наразі немає, адже альтернативного місця для вивезення сміття фактично не існує. А навіть якщо рішення про закриття буде прийнято – це не робиться швидко, і ще кілька років потрібно буде витрати на те, щоб все ж таки довести його до ладу. Окрім цього, як вказано у законодавстві, після закриття звалища його потрібно обслуговувати ще кілька десятиліть.

Як наголошував заступник Свалявського міського голови Михайло Попович, для швидшої рекультивації сміттєзвалища потрібні кошти та техніка.

Активність мешканців, а також визнання проблеми вочевидь дали свої результати. Відтак на позачерговому засіданні сесії Свалявської міської ради 10 квітня депутати таки ухвалили програму утримання полігону твердих побутових відходів на 2026–2029 роки. Загальний обсяг фінансування становить 83,6 мільйона гривень.

Програма розрахована на чотири роки. Її мета – привести полігон у відповідність до сучасних екологічних стандартів, мінімізувати вплив на довкілля та покращити систему управління відходами в громаді.

Згідно програми у громаді планують низку заходів, спрямованих на оновлення інфраструктури полігону, посилення екологічної безпеки та впорядкування системи контролю за відходами.

Основну частину коштів – 70 мільйонів гривень – мають використати на підготовчі роботи, розробку проєктної документації, реконструкцію об’єкта і проведення рекультивації. Ще 5 мільйонів гривень передбачено на ремонт під’їзних доріг, щоб забезпечити стабільний рух спецтехніки.

Для підвищення безпеки території полігону планують облаштувати огорожу, встановити інформаційні щити та попереджувальні знаки, а також створити дезінфекційний бар’єр для спецтранспорту. На полігоні буде впроваджена система вагового контролю та система протипожежного водопостачання для уникнення загрози загоряння.

Також у межах програми планують створити лінію сортування сміття.

Окрім юридичного та документаційного впорядкування питання полігону в громаді вже є й реальні результати. Зокрема на свалявському сміттєзвалищі розпочали активні роботи з підготовки до реконструкції та рекультивації. Наразі працівники КП «ВУКГ» працюють у штатному режимі, використовуючи наявну техніку та ресурси максимально ефективно. Попри обмежену кількість спецтехніки, територію поступово розчищають, відходи переміщують та ущільнюють, а також готують ділянки до подальших етапів рекультивації.

Як зауважують у підприємстві, через складний рельєф місцевості та великі обсяги накопиченого сміття це потребує значних зусиль і часу, проте роботи тривають безперервно.

Як розповів Район.Свалява очільник підприємства Михайло Пітра, значна частина території вже розчищена, пересипана та розрівняна, тож відстань до житлового масиву збільшено. Наразі також проводять висадку смуги з дерев. 

Мукачево та район також стикаються з системною кризою. Попри спроби модернізації переробка фактично відсутня, полігони залишаються основним способом утилізації, виникають незаконні звалища.

Однак попри кризову ситуацію, у регіоні з’являються і позитивні ініціативи. Зокрема, у Мукачеві відкрили майданчики для сортування сміття, що має зменшити навантаження на полігони та частково вирішити проблему відходів. Такі екологічні острівці для сортування сміття містяться у різних куточках міста. Сюди місцеві мешканці можуть приносити для переробки папір, пластик, метал, скло тощо.

Поки офіційні полігони переповнюються, сміття починає з’являтися всюди: у лісах, вздовж доріг, біля річок. Сотні таких локацій щороку фіксують екологи. Це вже не просто проблема утилізації – це хаотичне забруднення регіону.

На Закарпатті за останні кілька місяців екологічні інспектори зафіксували масштабну проблему несанкціонованих сміттєзвалищ. Під час обстежень у березні 2026 року у різних громадах області виявили десятки місць незаконного накопичення відходів. Загальна площа засмічених територій перевищує 3 тисячі квадратних метрів.

Найбільше порушень зафіксували в Ужгородському районі. Тут інспектори виявили щонайменше вісім окремих локацій стихійних звалищ. Загальна площа засмічення становить понад 1 100 квадратних метрів, а об’єм відходів – майже 400 кубометрів. Сміття накопичувалося без жодного контролю, що створює ризики для довкілля та здоров’я мешканців.

Складна ситуація також у Виноградівській громаді Берегівського району. Зокрема, в урочищі «Переметище» зафіксували кілька великих звалищ, а також додаткові місця накопичення сміття вздовж доріг і між населеними пунктами. Загалом ідеться щонайменше про десять окремих локацій. Площа засмічених територій тут перевищує 1 400 квадратних метрів, а об’єм відходів сягає майже 700 кубометрів.

Окрему увагу інспектори звернули на Мукачівський район. Як повідомила Державна екологічна інспекція у Закарпатській області, у Кам’янській громаді виявили кілька стихійних сміттєзвалищ. Загальна площа засмічення становить понад 860 квадратних метрів, а об’єм відходів – близько 300 кубометрів.

За результатами перевірок органи місцевого самоврядування отримали приписи щодо ліквідації виявлених звалищ у визначені терміни.

Найгостріша проблема Закарпаття – відсутність повноцінної системи переробки. Попри те, що перші кроки уже зроблені та у багатьох громадах пробують сортувати сміття, на практиці вторсировина вилучається частково, решта просто захоронюється.

Сучасних заводів, які могли б змінити ситуацію, в області немає. 

У травні 2024 року тодішній очільник Закарпатської ОВА Віктор Микитаповідомляв, що у області планують збудувати пʼять нових сміттєпереробних заводів – в Ужгородському, Мукачівському, Хустському, Берегівському, а також у Тячівському або в Рахівському районах. 

Нові сортувальні та переробні підприємства сукупно мали забезпечити понад 600 нових робочих місць у громадах Закарпаття.

Як наголошував Микита, запрацювати заводи орієнтовно можуть уже наприкінці 2027 року.

Того ж 2024 року на околицях села Яноші на Берегівщині завершили будівництво сміттєпереробного заводу, який займає територію 2,5 гектарів. Будівництво було профінансовано за підтримки ЄС та Угорщини. Завод розрахований на переробку 30 тисяч тонн твердих побутових відходів на рік.

Однак, хоча будівництво було завершене у серпні 2024 року, існують перешкоди для його повноцінного запуску.

На кінець 2025 року об'єкт все ще не отримав необхідну ліцензію на експлуатацію, через що завод фактично стояв порожнім.

Окрім того, виникли інфраструктурні проблеми. Під'їзд до заводу здійснюється через ґрунтову дорогу довжиною кілька кілометрів, яка потребує капітального ремонту для регулярного руху вантажівок зі сміттям.

Також У 2025-2026 роках тривають процедури передачі об'єкта в експлуатацію та налагодження логістики між громадами Берегівського району.

Причини того, що повноцінна система збору, сортування та переробки сміття не працює, очевидні: застаріла інфраструктура, відсутність інвестицій, слабкий контроль, корупційні ризики та відсутність комплексної стратегії.

У результаті область живе за принципом: «зібрати – вивезти – закопати».

Екологи та фахівці сходяться в одному – проблема сміття роками не вирішується системно. Це означає, що без радикальних змін ситуація лише погіршуватиметься.

Закарпаття вже стоїть на межі сміттєвої кризи. І головне питання сьогодні звучить так: чи встигне регіон змінити систему до того, як сміття змінить сам регіон?