Хвилина мовчання, що болить: у Сваляві родини полеглих воїнів перекрили рух у центрі міста
-
-
>
-
>
-
>
11442
Щоденно о 9:00 в Україні триває загальнонаціональна хвилина мовчання як данина пам'яті загиблих на війні Захисників. Протягом 60 секунд усі свідомі українці повинні згадати, завдяки кому триває їхнє життя і хто втримує жорстокого ворога подалі від наших домівок.
Однак, на жаль, не всі усвідомлюють, наскільки важливою є ця хвилина для рідних тих, хто вже ніколи не повернеться додому до своїх сімей, та наскільки важливою вона є для усіх громадян, які мають в душі елементарні відчуття вдячності та шани.
У вівторок, 21 жовтня, в Сваляві рідні загиблих воїнів під час хвилини мовчання перекрили рух у центрі міста, аби привернути увагу всіх мешканців міста до свого болю. Їхні сини, чоловіки, брати полягли у боях заради того, аби кожен із нас міг продовжувати жити у безпеці, працювати, проводити час із близькими. Ініціаторкою акції стала дружина полеглого Захисника Еріка Попович. До неї долучилися Олена Дзямко, Надія Яник, Мар'яна Бобаль, Катерина Райнле-Томащук та Вероніка Попович. Також підтримати жінок прийшли ветеран війни Микола Ворончук з дружиною Яною.
Учасники акції вийшли на дорогу з плакатами із надписами «Віддай шану тим, хто віддав усе», «Вони за нас билися 24/7, ми за них боремося 9:00. Стій!», «Зупинись. Вийди з авто. Вшануй», «Воїни за тебе. А ти?! 9:00 стань, згадай», «9:00 вшануй Героїв».
Еріка Попович ділиться, що організувати такий захід спонукала людська байдужість, адже люди, на жаль, не розуміють, що насправді відбувається в країні так як важко сім'ям полеглих Героїв щодня бути свідками такого ігнорування пам'яті захисників.
«Скільки разів буває, що ми йдемо зранку, станемо на хвилину мовчання, а я, зазвичай, під час Гімну кладу руку на серце та співаю, то ще й дивляться на мене, ніби я ненормальна якась. Ми будемо робити ці акції, доки хоча б одна людина не навчиться вшановувати пам'ять воїнів, які віддали життя за кожного з нас. Це не важко ту хвилину постояти мовчки та згадати про тих, хто віддав найдорожче. Просто Закарпаття з тим не зіштовхується, нас, слава Богу, не бомблять і всі думають, що війна десь там. Війна не десь там, війна поруч, біля кожного. Треба, щоб про це просто пам'ятали», – наголошує Олена Дзямко.
Надія Яник на війні втратила сина, і каже, що дуже болісно бачити такий ігнор від оточуючих. Воно ріже душі гірше, ніж ножі.
«Я вважаю, що суспільство просто байдуже. Поки війна не торкнеться сім'ї, доти всім все одно. Кожного дня, кожну хвилину хтось помирає, віддає життя за те, щоб ми вставали рано, йшли пили каву, їхали на роботу чи робили якісь свої справи. Зупинитися на одну хвилиночку, помовчати, віддати шану – це навіть не обговорюється. Всі, від одного до тисячного, мають це робити. Не раз у місяць, не раз у три дні, а кожного ранку», – наголошує Вероніка Попович.
Протягом 90 секунд щоранку о 9:00 зупиніться. Прогортайте у думках всіх, кого ви знали, адже на цій війні загинуло вже понад 50 воїнів зі Свалявщини. Це були ваші сусіди, друзі, однокласники, просто знайомі, колеги. Вони могли прожити довге життя, бавити дітей та внуків, складати плани та мрії на майбутнє, але віддали свої життя, щоб це могли робити ми. Поки ми пили ранкову каву, вони відстрілювалися від ворожих куль, поки ми бігали у клопотах, вони метр за метром відстоювали кожен клаптик нашої України, поки ми спали у теплих ліжках, вони мерзли у бліндажах та окопах, поки ми святкували дні народження, весілля, хрестини – вони молилися, аби зустріти новий день.
Ми живемо у свободі, бо цю свободу нам вибороли кров'ю...
Щодня. 9:00 ранку. Зупинись! Вшануй! Не забувай, хто за тебе стоїть.
Слава Героям!
