Емоції першого навчального дня: директорка Свалявського ЗЗСО №4 Вікторія Туряниця поділилася враженнями
-
-
>
-
>
-
>
1980
Вікторія Туряниця, директорка Свалявського ЗЗСО №4 з поглибленим вивченням окремих предметів, поділилася своїми враженнями з журналістами інтернет-видання Район.Свалява про перший день нового навчального року. Вона зазначила, що цей день був сповнений емоцій та очікувань, адже учні знову зібралися в стінах рідної школи.
Директорка підкреслила, що цей день був незвичайний і незабутній уже тому, що попри все він розпочинає новий етап у житті школярів і школярок, учительства, безлічі українських родин.
«У нашому закладі в цей день червоним хідником на майданчик свята «Зірки, запалюймося й сяймо!» зайшло ціле сузір'я яскравих зірок, зірочок, зіренят – це учні й учениці зі своїми наставниками, цьогорічні випускники й випускники, першокласники й першокласниці зі своїми татами, мамами, дідусями, бабусями», – зазначає директорка.
В цей день Вікторія Туряниця привітала усю шкільну родину. До вітального слова також долучилися в.о. Свалявського міського голови Мирослава Скрипинець та юна зірочка – співачка Єлизавета Загуменнова.
У подячному слові директорка закладу Вікторія Туряниця, зокрема, зазначила, що українці – смілива та завзята нація.
«А де ж зірки, спитаєте ви. Та ось вони, скажу вам я. Погляньте праворуч, ліворуч, озирніться, подивіться вперед. Бачите? Зірки поряд. Зірки – це всі ми з вами, українці, нація сміливих, відважних, завзятих, затятих, розумних, креативних, пращури яких стали непорушною стіною перед ордами татар, турків та інших завойовників, а ми, їхні нащадки, українські сміливці, стримуємо ось уже третій рік московитську навалу на шляху до Східної Європи. І сміливці ці – звичайні, на перший погляд, наші односельці, сусіди, знайомі, близькі, родичі – взяли до рук зброю й устали навперейми жорстокому, бездушному ворогові. Низький їм уклін і довічна вдячність за це! Нам є чим пишатися!», – йшлося у зверненні до присутніх.
Також Вікторія Туряниця додала, що саме земляки-українці, століттями гнані московитами зі своїх земель, стояли у витоків багатьох визначних відкриттів.
- Киянин Ігор Сікорський уперше в світі підняв у повітря над Америкою літальний апарат, а його гелікоптери до цього часу найпотужніші у світі.
- Тернопілець Богдан Гнатюк створив американську балістичну ракету і назвав її «Трайдент» - Тризуб!
- Полтавець Юрій Кондратюк дав американському NASA так звану «трасу Кондратюка», якою американські космічні кораблі «Аpollo» помандрували на Місяць.
- Українська винахідниця Катерина Ющенко створила першу в Європі малу електронну обчислювальну машину, що пізніше стала комп'ютером.
- Винахідник українського походження Стів Возняк разом зі Стівом Джобсом став засновником усесвітньо відомої зараз компанії «Apple», а Любомир Романків – не менш відомої компанії IBM.
- Буковинець Роман Гнатишин – український губернатор Канади, в уряді якої зараз близько 50% нащадків етнічних українців, серед яких Христя Фріланд, віце-прем'єр-міністерка.
- Киянин Макс Левчин менш відомий, ніж його популярний винахід PayPall – одна з найбільших електронних систем для здійснення платежів через інтернет.
- «Щедрик» українського композитора Миколи Леонтовича, по-звірячому вбитого чекістом, привезений до Америки з гастролями українського хору Олександра Кошиця, став улюбленою колядкою американців і повернувся на свою батьківщину тільки після здобуття Україною незалежності.
- Славетний французький танцівник Сергій Лифар, для кого повернення на Батьківщину було заповітною мрією, якій не судилося здійснитися, на могилі велів написати «Серж Лифар, з Києва».
- Командувач Армії Канади Пол Винник, усесвітньо відомі канадські хокеїсти Вейн Грецкі, Террі Савчук, Дейв Андрейчук, Білл Барилко, художники Казимир Малевич, автор «Чорного квадрата», усесвітньо відомий Іван Марчук, мільйонери й меценати Петро Яцик, Юджин Мельник, актори, музиканти, військові… І ще багато-багато зірок, що освітлюють наш шлях до Незалежності з різних часів і відстаней, що доводять усім своїм життям: нам є ким пишатися, нам є чим пишатися!
«На нашому святковому майданчику теж є зірки! Насамперед наші зірки – це ви, дорогі учні й учениці. Тому що в цей нелегкий час продовжуєте навчатися, здобувати знання для майбутнього, мріяти, усміхатися, бешкетувати, залишатися дітьми, хоч часом і просто нестерпно чути звук сирени повітряної тривоги й бігти в укриття… І я дякую вам за те, що сьогодні ви тут!», – зазначає пані Вікторія.
Вдячна керівниця й тим, хто навіть і виїхав тимчасово за кордон, однак будь-що тримається за рідну школу, повертається на навчання чи просто прибігає провідати в часи повернення додому, пише, ділиться, розповідає про свої проблеми, бо їм не вистачає нашого спілкування!
«Наші зірки – це й ви, шановні колеги-вчителі. Бо попри все – попри війну, емоційну напругу, а іноді й виснаження, попри освітні втрати й їхнє надолуження, попри ті самі сирени, що серед уроку раптом озиваються кількома десятками голосів у мобільних застосунках учнів і змушують здригатися, ви сьогодні тут, у школі, на майданчику зірок. Готові до змін і реформ, які продукує для нас наше невтомне для сюрпризів міністерство, висмикуючи нас буквально за чуба з реалій життя й не залишаючи часу на сумніви й депресію або розхолодження, за що, в принципі, ми йому мали б дякувати, бо ж воно штовхає нас уперед, а рух – це життя... Шановні колеги, дорогі мої зірки, я вдячна вам за те, що ми разом!
Наші зірки – це й наші шановні мами й тата, бабусі й дідусі! Тому що залишаєтеся тут, в Україні, в її найважчі часи, залишаєтеся зі своїми родинами, з дітьми, підтримуєте їх, цікавитеся ними, знаходите на них час, забезпечуєте всім необхідним та ще й підтримуєте школу й завжди допомагаєте нам! Від імені всього нашого колективу я дякую вам за це!
Наші зірки – це й наші технічні працівники, які сумлінно працюють тоді, коли ми з вами вже відпочиваємо, і в нелегких умовах нашого сьогодення допомагають нашому з вами комфорту. Дякую технічному й обслуговуючому персоналу нашого закладу!
Наші зірки – це й ті люди, наші гості, що стоять поряд зі мною на урочистому майданчику нашого свята. Дякую вам за те, що ви з нами, освітянами, що у складних умовах воєнного часу ви не залишаєте освіту, переймаєтеся її проблемами, що поряд і разом не тільки у свята, але й у будні, що завжди допомагаєте вирішувати нагальні проблеми. Дякую вам за це!» – зазначає пані Вікторія.
І позаяк в той день на вулиці Верховинській 89 зібралися одні зірки, то особливо подякувала керівниця виконуючій обов'язки Свалявського міського голови Мирославі Скрипинець за те, що ось уже надзвичайно нелегкі три роки ця тендітна молода жінка тримає на своїх плечах величезну відповідальність за громаду, за життя всіх і кожного. І попри свою надмірну зайнятість шкільна родина завжди бачить її на свята й у будні.
«Цьогоріч я особливо вдячна Мирославі Володимирівні за можливість здійснення моєї давньої мрії – ремонту шкільного спортзалу. Це стало можливим завдяки особистій ініціативі пані Мирослави та підтримці депутатського корпусу. Дякую вам, шановна Мирослава Володимирівно, й у вашій особі всім депутатам Свалявської міської ради!», – подякувала директорка.
Вдячна Вікторія Георгіївна й депутату Мукачівської районної ради Олександру Фізеру за допомогу в облаштуванні сучасного освітнього простору кабінету географії, батькам учнів і учениць Івану Гучковичу та Павлу Горію за допомогу в придбанні сучасних святкових фотозон та ремонті спортивної бази закладу. Привітала зірок свята й Мирослава Скрипинець, яка наголосила на необхідності навчатися, отримувати знання, бо вони – основа майбутнього успіху.
Випускники–2025 подарували малятам-першокласникам символічні дзвоники та листівки з напутніми словами. А потім пролунав перший у цьому навчальному році шкільний дзвоник, і школярі зі школярками та наставниками поспішили на перший урок «Перемагає той, хто пам'ятає».
«Отож, запалюймося й сяймо, дорогі мої зірки! На нас чекає новий 2024/2025 навчальний рік! Успіхів нам усім! І Перемоги! Дякуємо Богові за все! Дякуємо Збройним Силам України й нашому воїнству! Слава Україні!», – підсумувала Вікторія Туряниця.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
