До школи без переживань і страху: свалявська шкільна психологиня дала поради батькам школярів

Вже завтра стартує новий навчальний рік у закладах освіти. Ще з весни школярі встигли відчути усі особливості перебігу навчання у воєнний час. Наразі доведеться продовжувати за тих самих умов, які тривають в державі. Як батькам налагодити внутрішній баланс дитини при загальній нестабільності і налаштувати її до здобуття знань без стресу ми поговорили зі шкільною психологинею Свалявського ЗЗСО №3 Надією Реблян. 

— Пані Надіє, минулий навчальний рік розпочинався стаціонарно, а завершився дистанційною формою навчання. Вочевидь, учням це позначилося на психологічному стані, особливо через початок війни в Україні. За Вашими спостереженнями як це вплинуло на дітей?   

— Психологічний стан дитини напряму залежить від батьків і їхньої поведінки вдома та реакції в разі небезпеки.  Якщо вони чують, як мати чи батько не дуже адекватно бачать ситуацію, то і дитина автоматично буде так поводитися.   Навпаки, якщо батьки лояльно ставляться до труднощів і пояснили, що відбувається в країні – відповідна поведінка і в дітей. 

Помічаю при  спілкуванні з дітьми, що мають наявну тривогу від звуків сирени, переживання від можливих прильотів ракет. Є випадки, коли в ігровій формі прагнуть воювати, хочуть захищатися пістолетами – у кожної дитини все по-різному. Головне, щоб дорослі своїм прикладом вказували дітям як зберігати спокій. 

— Як конкретно можна налаштувати дитину йти до школи у цей воєнний час без переживань і страхів?

— Найперший психолог для дитини – це, справді, батьки. Тому саме вони мають поговорити і роз’яснити дітям, що відбувається у нашій країні, як діяти у випадку повітряної тривоги. Важливо розпитати, що для сина чи доньки означає безпека і обговорити як діяти при різних небезпеках. А знаходячись у школі слухати чіткі вказівки вчителя під час повітряної тривоги, не вказуючи своїх вередувань чи невдоволення. Відтак йдучи до сховища дитина може взяти з собою улюблену м’яку іграшку чи порахувати сходинки. Як варіант, поспівати українських пісень, гімн, помолитися. І впевнено вірити, що все буде добре. Батьки мають прикласти зусилля, щоб дитина не хвилювалася, вселити надію на краще, обійняти і навчити необхідної тактиці самозаспокоєння. А також завжди говорити, що наші ЗСУ сповна захищають, а ми себе уберігаємо, спускаючись до укриттів. Таким чином у дитини формується спокійне сприйняття непередбачуваних ситуацій. Якщо ж батьки самі перебувають у стресі, то, звісно, що і дитина це відчуватиме.

— Ви проводите індивідуальні консультування в школі? 

— Наразі відбувалося й онлайн-консультування та групова форма. Виконуємо, звичайно, і профілактичну та просвітницьку роботу. Звертаються як класні керівники щодо проблемних учнів, так і батьки першокласників. Спілкуємося з школярами, за потреби приходять на піскову терапію. Завдяки ігровій формі в піску можна діагностувати стан дитини і відкоригувати його. Звісно, що і з батьками проводжу консультаційну роботу щодо того, на що потрібно звернути увагу, в чому є проблеми. 

— Наразі класи доповнені багатьма учнями, які вимушено переїхали жити до західної України. Як підготувати дітей на спілкування з приїжджими, аби не завдавати їм травмування? 

— Перш за все, не називати їх біженцями, бо для них це синонім «нещасний», «немічний» і «бідний». Треба дуже уважно підбирати слова для спілкування з ними, а якщо поки не йдуть на контакт, то не потрібно насильно себе нав’язувати чи викликати на розмову. Діти, які втратили домівку, друзів і все, до чого приросли, деколи стають недовірливими до інших, тимчасово стороняться, відтак їм треба дати час на адаптацію до нового. Якщо не розуміють нашого закарпатського діалекту, уникати незрозумілих слів, не вганяти їх у нерозуміння.    

Батьки мають розказати, що навчатимуться і діти-переселенці, яким боляче від життєвих втрат. І наставити не сміятися, не ображати і не знущатися. Старатися по-дружньому залучати до колективу, знаходити спільні теми, бачити в них друзів.  

— Чи зверталися до вас на консультацію саме переселенці? 

— Батьки консультувалися, надавала необхідні легкі рекомендації. Важких психологічних випадків, на щастя, не було. Радила жити тут і тепер, думати про перспективи, що надалі будуть робити і не втрачати надію.

— Яким чином мотивувати дітей до навчання? 

— Мотивація до навчання залежить від бажання вчитися, і якщо дитина не хоче йти до школи, то треба детально розбиратися в чому справа. Можливо, не вірить, що впорається чи через страх до високих цілей, які поставили батьки. Дитині багато-чого може здаватися недосяжним. Треба розуміти дитину, допомогти їй, доступно пояснити незрозуміле. А ще важливо оберігати психічне здоров’я дітей. А саме, не менш важливо, розумно відправляти чадо до школи. Подеколи ми зранку поспішаємо, нервуємо, як наслідок – і у нас зіпсований увесь день, і у дітей. Тому треба вставати хоч на півгодини скоріше, щоб дитина пішла з оселі в  доброму емоційному ресурсі. Режим дня має бути нормалізований, інакше нервова система буде розхитаною і піддаватиметься стресу.   

— Надіє Володимирівно, з яким налаштування ви зустрінете 1 вересня? 

— Думаю, що навчання вдасться і рік мине в безпеці й мирі, без хвороб та війни. Для вчителів раз на рік проводжу тренінги під час Школи молодого вчителя. Це сприяє їхньому психологічному комфорту, збереженню ресурсу і самооцінки. Усім учням бажаю із задоволенням осягати нові знання, а батькам бути щасливими від своїх дітей!

Розмовляла: Ольга Молнар 

Атмосфера для інтерв’ю від кав’ярні-кондитерської «Mirella».