Консультує психолог: криза трьох років, інструкція для батьків

27 Травня 2021, 14:00

4041

Як правильно виховувати дітей, на що варто звертати увагу та як навчити вашу дитину бути самостійною в майбутньому? На ці та інші питання відповість практична психологиня, член Інституту розвитку символдрами та глибинної психології – Ганна Сегеді в рубриці «Консультує психолог» від інтернет-видання Район.Свалява.

Криза 3 років: інструкція для батьків

Впізнавання себе — найпростіша, первинна форма самосвідомості. Новий етап у розвитку самосвідомості починається, коли малюк починає себе називати спочатку по імені, в третій особі: «Ваня сів», «Таня гралася». Потім, в 3 роки, з'являється займенник «Я». У цьому ж віці дитина нерідко заявляє «Я сама чи сам» у тих випадках, коли дорослі роблять за неї те, що вона вже вміє зробити чи пробує зробити самостійно.

Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини, виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а іноді і з однолітками.

Вашій дитині 2-3 роки? Спробуйте поспостерігати за нею декілька днів. Чи є хоча б декілька ознак, які б ви відмітили для себе?

Дитина 2-3 років:

- говорить про себе і свої дії від першої особи, вживаючи слова «Я», «Я буду», «Я сам» «Моє» і т.д.;

- проявляє інтерес до свого зображення в дзеркалі, на світлинах – розглядає себе, порівнює будову тіла хлопчика та дівчинки, виділяє особливості своєї зовнішності;

- прагне виділити «окрему територію», що належала б тільки дитині (свій будинок, куточок, які огороджує всіма своїми іграшками чи предметами для гри);

- звертає увагу на оцінку своєї діяльності з боку дорослих, прагне отримати від них визнання власних досягнень тощо.

Вітаємо, у вас здорова дитина, у якої формується характер і особисте «Я».

Криза трьох років - криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі. Цей віковий перлом не має чітких кордонів. Перші симптоми непокори іноді відзначаються вже в 18-20 місяців, однак найбільшою інтенсивності вони досягають в період з 2,5 до 3,5 років. Криза наростає поступово, досягає свого піку, а потім затихає.

Ступінь вираженості психоемоційних реакцій й тривалість періоду, залежить від таких характеристик, як:

- тип темпераменту (у холериків ознаки проявляються яскравіше);

- стиль батьківського виховання (гіперопіка, авторитарність батьків загострює

- прояви дитячого негативізму);

- особливості взаємин матері і дитини (чим ближче відносини, тим простіше подолати негативні момент);

Л. С. Виготський назвав 7 найбільш яскравих особливостей поведінки дитини в період кризи трьох років «семизвездием симптомов».

У нього входять 7 основних симптомів цього віку.

1.Негативізм

Це негативна реакція, пов'язана із стосунками однієї людини з іншою. Негативізм не слід плутати з неслухняністю, яка буває і в більш ранньому віці. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії — зробити навпаки, прямо протилежне тому, що йому запропонували.

Хлопчик вирішив малювати, але замість очікуваної відмови отримав згоду батьків. З одного боку, малювати йому хочеться, з іншого— ще більше хочеться зробити навпаки. Хлопчик знайшов вихід із цієї складної ситуації: розплакавшись, він почав вимагати, щоб малювати йому заборонили. Після виконання цієї вимоги він із задоволенням почав малювати.

2.Вередливість/ впертість

Це реакція на своє власне рішення, яка проявляється у наполяганні на своїх вимогах, рішеннях. Тут відбувається виділення особистості і висувається вимога, щоб з цією особистістю рахувалися. Впертість не слід змішувати з наполегливістю, завдяки якій дитина добивається бажаного. Вперта дитина настоює на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім не хочеться, або давно розхотілось.

3.Непокірність/ гонорливість

Близька до негативізму та вередливості, однак має свої особливості. Це протест проти порядків, які існують вдома. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а проти системи стосунків, що склалися в сім'ї, норм виховання. Це протест проти сімейних порядків, заборон, звичаїв. Дитина настоює на своїх бажаннях і невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші.

4.Свавілля

Прагнення до емансипації (звільнення від опіки) від дорослого. Яскраво проявляється тенденція до самостійності: дитина хоче робити і вирішувати все сама.

5.Знецінювання

Це характеристика всіх наступних перехідних періодів. Що ж знецінюється в очах дитини трьох років? Йде знецінення старих правил поведінки. Дитина може почати сваритися, кинути або поламати улюблену іграшку і таке інше. Вона починає сприймати слова дорослих крізь призму власних інтересів.

6.Протест-бунт

Він проявляється в частих суперечках з батьками. «Вся поведінка дитини набуває рис протесту, нібито дитина знаходиться в стані війни з навколишніми, в постійному конфлікті з ними»,— писав Л.С. Виготський.

7.Деспотизм

У сім'ї з однією дитиною може з'явитися деспотизм. Дитина жорстоко проявляє свою владу над оточуючими її дорослими, диктує, що вона буде їсти, що не буде, може мама йти додому чи ні і таке інше. Якщо в сім'ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникнути ревнощі: та ж сама тенденція до влади тут виступає як джерело ревнощів, нестерпного ставлення до інших дітей, які не мають майже ніяких прав у сім'ї, з погляду маленького деспоту.

Криза трьох років - це обов'язковий та закономірний етап дитячого дорослішання. Проте наявність описаних вище негативних ознак, точніше, їх надмірна виразність – це необов'язкова умова розвитку дитини. Іноді кризовий період протікає цілком гладко, без явної симптоматики і характеризується лише виникненням певних особистісних новоутворень, серед яких:

- усвідомлення дитиною свого «Я»;

- розмова про себе в першій особі;

- виникнення самооцінки;

- поява вольових якостей і наполегливості.

10 порад батькам, як допомогти дитині пережити період кризи

1. Грайте словами.

Коли дитина не хоче одягати плаття, запитаєте: «Не хочеш надягати біле або червоне?»

Відмовляється купатися? Тоді поцікавтеся: «Не будемо купатися з каченям або з не візьмемо з собою рибку?».

2. Проявляйте креатив.

У ситуації, коли дитина намагається зробити те, що не під силу, вигадуйте. Дочка «допомагає» мити посуд? Заведіть будильник: що встигне вимити до сигналу - її, а далі - ваше.

3. Не змушуйте - пропонуйте і просіть. Наприклад, не тягніть дитини силою з майданчика, а попросіть «провести маму, яка так втомилася додому».

4. Дозвольте помилятися. Не втручайтеся в особисті справи малюка, поки він сам вас не покличе. Нехай наб'є пару-трійку шишок - це ЙОГО помилки, ЙОГО досвід! Але важливо: будь-яка свобода повинна закінчуватися там, де є загроза життю або здоров'ю.

5. Не «залюблюйте» і не придушуйте. Не вимагайте від дитини беззаперечного послуху - така авторитарність пригнічує волю, самооцінку, гальмує розвиток. Але й не робіть з дитини «царя» виконуючи будь-які бажання. Надмірна турбота й опіка теж шкідлива: дитина просто не знатиме, як обходиться без сторонньої допомоги.

6. Дайте розумну свободу і заохочуйте. Дозвольте дитині діяти. Там, де можливо, давайте свободу і розділіть з нею радість від пізнання нового. Коли ж заборони і покарання неминучі, не зосереджуйте на цьому увагу. Зате будь-які успіхи підкреслено заохочуйте, а враження від «вільних» дій жваво обговорюйте.

7. Ніколи не порівнюйте з іншими. Інші діти не повинні служити прикладом для вашого малюка. Порівнюючи його з однолітками, ви б'єте по самооцінці. Краще будувати порівняння на досягнутих раніше успіхах самої дитини.

8. Будьте мудрішими. Не зривається на скандал або «пасок». Спокій і терпіння - ваш козир. Малюк зараз ніби перевіряє вас на міцність. Відсутність бурхливої реакції притупить його інтерес до таких експериментів.

9. Просто любіть. Навіть коли дитина неправа, зберігайте спокій та добре ставлення. Побудьте поряд: «І в складні моменти я теж люблю тебе». Це будуть найцінніші моменти в житті дитини: Знати, що її приймають та люблять у будь-якому емоційному стані та в будь-якій ситуації.

10. Розважайтеся разом. Зараз малюк освоює рольові ігри. Допоможіть йому. Саме через гру маленька людина може ненав'язливо розвивати хороші якості.

Ця криза є швидоплинним явищем, але пов'язані з нею новоутворення (прагнення самостійності, відокремлення себе від дорослих, бажання наслідувати їхні дії) є важливим кроком у психічному розвитку дитини. Тому дуже важливо підтримувати малюка, бути до нього уважними. Можна сказати, що цей час - запорука ваших майбутніх відносин з дитиною і фундамент для них Ви закладаєте самі.

Статтю піготувала: