Консультує психолог: як допомогти дитині впоратися зі страхами

Як правильно виховувати дітей, на що варто звертати увагу та як навчити вашу дитину бути самостійною в майбутньому? На ці та інші питання відповість практична психологиня, член Інституту розвитку символдрами та глибинної психології – Ганна Сегеді в рубриці «Консультує психолог» від інтернет-видання Район.Свалява.

У сучасному світі дитина є найбільш чутливою частиною соціуму, яка схильна до різноманітних впливів навколишнього середовища. збільшилась кількість дітей, що відрізняються підвищеним занепокоєнням, невпевненістю, емоційною нестійкістю. Страх — одна з базових емоцій людини, що супроводжує нас мало не від народження. 

Страх — природна реакція, і її головна функція — захист життя, бо виникає він у момент усвідомлення безпосередньої небезпеки. Цей стан змушує нас бути обережними. Проте, важливо знати, коли страх виходить за межі обачливості, чинить руйнівний вплив на особистість дитини, заважаючи адекватно сприймати навколишню дійсність і приймати рішення відповідно до свого досвіду і переконань.

Чимало науковців вважають, що почуття страху з’являється в дітей разом з їхнім народженням (передусім на психологічному рівні), але первісно воно лежить поза свідомою психічною сферою. Несвідомі страхи, які виникли в індивіда так рано, будуть постійними супутниками його життя. Коли дитина усвідомить себе як щось окреме від оточення, тоді, при її безпорадності, у неї виникає новий етап відчуття страху, в основі якого – усвідомлення загроз. У кожному віці спостерігаються так звані нормативні страхи, які з'являються як результат розвитку інтелектуальної сфери та уяви. За сприятливих обставин життя дитини такі страхи зникають: діти з них «виростають». Але бувають випадки, коли страхи накопичуються, наростаючи як сніговий ком, заважають особистісному розвитку дитини і створюють для нього адаптаційні, невротичні та інші проблеми

Слід зазначити, що без страху і тривоги в дитячому віці не можливо обійтися. Незважаючи на те, що батьки намагаються їх мінімізувати або ж уникати взагалі, страхи необхідні для розвитку. Проявляючись у м’якій формі, означені феномени можуть спонукати до навчання. Завдяки страху дитина здобуває і певний первинний досвід у вигляді здорового глузду. Батьки, знайомлячи дитину з навколишнім світом, говорять їй, що можна і чого не можна робити, бо останнє загрожує здоров’ю і життю дитини («Не сунь руки у вогонь», «Не вставляй пальці у розетку» і т.д.). 

Причин страху і тривоги в маленьких дітей може бути досить багато. Передусім це переживання дітьми того, що батьки можуть покинути їх, перестати любити, покарати за певні проступки (передусім фізично). Зазвичай дорослі ставляться до своїх дітей з любов’ю і розумінням, але іноді з метою покарання можуть позбавити дитину своєї прихильності, уваги і захисту, що викликає тривогу в дітей. 

Види страхів (за Р. Овчаровою):

1. Вікові страхи - відзначаються в емоційно чуттєвих дітей як відображення особливостей їх психічного та особистісного розвитку.

 Виникають вони під дією визначених факторів: 

наявність страхів у батьків; 

тривожність у відносинах з дитиною; 

надлишкове запобігання дитини від небезпек і ізоляція від спілкування з однолітками;

велика кількість заборон з боку батька тієї ж статі або повне надання свободи дитині батьками й іншого статі;

численні загрози всіх дорослих в сім'ї;

відсутність можливості для рольової ідентифікації з батьками тієї ж статі, переважно у хлопчиків;

конфліктні відносини між батьками;

психічні травми типу переляку;

психологічне зараження страхами в процесі спілкування з однолітками і дорослими. 

 2. Невротичні страхи - характеризуються великою емоційною інтенсивністю і напруженістю, тривалим плином сталістю, несприятливим впливом на формування характеру та особистості, взаємозв'язком з іншими невротичними розладами і переживаннями, униканням об'єкта страху. Невротичні страхи можуть бути результатом тривалих і нерозв'язних переживань. Частіше бояться чутливі діти, які відчувають емоційні труднощі у відносинах з батьками, чиє уявлення про себе спотворено емоційними переживаннями в сім’ї або конфліктами. Ці діти не можуть покладатися на дорослих, як на джерело безпеки, авторитету і любові. Діти, які не набули до школи необхідного досвіду спілкування з дорослими і однолітками, не впевнені в собі, бояться не виправдати очікування дорослих, відчувають страх перед учителем.

Однією з великих проблем, з якою діти повинні навчитися справлятися, – це стрес, що викликається страхом і тривогою. Ці форми психологічного і фізіологічного стресу переживаються дуже тяжко як дітьми, так і дорослими. Щоб подолати чи бодай мінімізувати страх і тривогу у дітей, є немало дієвих засобів, які можуть застосовувати і батьки, і діти (залежно від віку). У жодному разі при цьому не потрібно використовувати силу, висміювання та ігнорування, які лише поглиблять страх. Важливо толерантно спонукати дитину, яка боїться, до визнання проблеми.

Розгляньмо декілька способів, як батьки можуть допомогти дитині впоратися зі страхами.

Поговоріть із дитиною про її страхи і виявіть співчуття. Поясніть їй, що багато дітей чогось бояться, але з вашою підтримкою ваша дитина обов'язково навчиться давати їм раду.

Не грайте з острахом темряви. Не кажіть дитині: «Дай, я подивлюсь, чи не ховаються під твоїм ліжком монстри» або «Якщо ти будеш хорошим хлопчиком, монстри підуть». Тим самим ви дасте їй зрозуміти, що її страх дійсно реальний. Дитина просто не зможе впоратись зі своїми побоюваннями, поки не зрозуміє їх об'єктивно, по-чесному. Тому перевіряйте шафу дитини для того, щоб показати їй одяг і взуття, а не для того, щоб переконатись, що в ній не сидить якийсь монстр.

Не применшуйте страхи вашої дитини і не висміюйте їх, особливо в присутності її однолітків.

Не примушуйте дитину виявляти хоробрість. Їй може знадобитися час, щоб упоратися зі своїми страхами. Крім того, ви можете ненав'язливо заохочувати її подивитися в очі страху й не уникати ситуацій, які її лякають. Головне – не наполягати на цьому.

Дайте дитині предмети, з якими вона почуває себе комфортно, чи то ковдра, м'яка іграшка, нічник або ліхтарик, які допоможуть їй спокійно заснути.

Використовуйте метод казкотерапії. Придумате разом з дитиною власні казки, де вона успішно долає страх під час схожих обставин. Якщо спосіб успішно спрацьовує, поступово можна передати ініціативу малечі самій складати такі казки.

Арт-терапія також є дієвим методом в роботі зі страхами. Дитина може намалювативати те, чого боїться. А потім разом із батьками знищить зображення (рвати на дрібні шматочки, спалити, закопати чи змити водою). Також можна до чудовиська домалювати смішні елементи (забавну шапочку або яскраву усмішку). Коли дитина почне сміятися над своїм страхом, вона перестане його боятися.  Можна не малювати, а ліпити глиною чи пластиліном, вирізати, танцювати страх.

Страхи – це нормальна частина життя дитини, реакція її психіки на реальну або уявну загрозу, джерело якої знаходиться в навколишньому світі. Тому батьки повинні підтримати дитину в таких ситуаціях. Заспокойте дитину й запропонуйте їй способи впоратися зі страхами. Довірливе спілкування та підтримка – ефективний метод боротьби зі страхами. Якщо це не допомогло, страх може перерости у фобію, і тоді кращим засобом допомоги буде залучення професіоналів.