Консультує психолог: три способи допомогти дитині впоратися зі стресом

Як правильно виховувати дітей, на що варто звертати увагу та як навчити вашу дитину бути самостійною в майбутньому? На ці та інші питання відповість практична психологиня, член Інституту розвитку символдрами та глибинної психології – Ганна Сегеді в рубриці «Консультує психолог» від інтернет-видання Район.Свалява.

Щосереди о 20:00 ми будемо публікувати корисні поради, які допоможуть полегшити життя.

Як ви вважаєте, у чиєму житті стресів більше – дитячому чи дорослому? Хтось вважає, що у дорослому (робота, сім’я, оточення, відповідальність, соціальні зв’язки). А діти ще маленькі, які ж там стресові ситуації?! Проте, якщо розуміти стрес як умови, в яких ми зазнаємо сильної напруги та тиску, через те, що не відчуваємо можливості з ними впоратися, не маємо ресурсів, знань, умінь, досвіду – то дитяче життя виглядає набагато вразливішим. Стресові ситуації можуть виникати через надмірне шкільне навантаження, відсутність повноцінного відпочинку, конфлікти у школі, родині та з ровесниками, інтенсивні спортивні тренування, переживання втрат, розлучення батьків, народження нового члена сім’ї, переїзд, перехід в інший садок чи школу, хвороби.

Стрес – це реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) ззовні. Загалом, стрес – це нормальна реакція здорової людини, захисний механізм нашого організму. Розрізняють позитивний стрес (швидко минає, не шкодить психіці) та негативний  (залишає наслідки на все життя).

Головне завдання батьків – навчити, допомогти, створити умови, в яких діти могли б впоратися зі стресом, долати їхні наслідки, відновлюватись та рухатись далі.

Кожна дитина – особлива і по-різному буде сприймати та вирішувати стресові ситуації. Загальні зміни можуть включати дратівливість або примхливість, плач, пітливість долонь, втечі, агресивні або захисні сплески, погойдування, відмова від діяльності, яка раніше приносила їм задоволення, постійний вираз занепокоєння, нервово-рухова поведінка (наприклад, закручування або розтягнення волосся, жування і смоктання, кусання шкіри та нігтів).

Школярі молодших класів не можуть точно пояснити свої почуття. Психологічними ознаками стресу є помітне погіршення шкільної успішності; збільшення часу занять при зниженні результатів; виражене засмучення або хвилювання; постійні нічні кошмари; провокаційна поведінка (неслухняність, агресія, злість), роздратування.

Підлітки проходять етап дорослішання. Більше часу вони проводять з однолітками. Проте відмова від давніх дружніх відносин, надмірна ворожість до членів родини, вживання алкоголю або наркотиків, часті прояви агресії або жорстокості, можуть вказувати на те, що підліток відчуває значний стрес.

Як допомогти дитині впоратися зі стресом?

1. Допоможіть дитині зрозуміти, що викликає в неї стрес.

Інколи ми можемо не помітити, що дитина перебуває в стресі. Адже кожен переживає цей стан як вміє. Один кричить, гнівається, переживає, а інший – спокійний, мовчазний та замкнутий. Не реагуйте занадто гостро на емоційний стан дитини, це лише погіршить ситуацію. Краще допоможіть їй зрозуміти, які життєві ситуації викликають в неї стрес. Дуже важливо, щоб дитина усвідомлювала, що до вас завжди можна звернутися за допомогою.

2. Оберіть шляхи подолання стресу.

Одній дитині достатньо розмови та обіймів, іншій – якийсь певний час. Чим серйозніша ситуація, тим важче налагодити психологічний стан. Інколи потрібно, навіть,  звертатися за допомогою до  психолога, психотерапевта чи лікаря. Тому дуже важливо навчити дитину «перемикати» стресові переживання на фізичну активність, яка допоможе зняти тілесне напруження й «відпрацювати» адреналін, що виділяється в організмі у стресових ситуаціях. Ефективними можуть бути такі дії: дихальні вправи, медитація, спорт, фізична діяльність чи перегляд позитивних фільмів.

3. Створіть гармонійну атмосферу в сім’ї.

Дитина дивиться на вас як на зразок здорової поведінки. Своїм власним прикладом показуйте їй, як ви справляєтеся зі стресовими ситуаціями. Проявляйте  любов, турботу та підтримку. Ніколи не ігноруйте та не глузуйте з їхніх спроб вам щось розповісти. Підбирайте слова при розмові. Надайте дитині можливість робити свій вибір самій і мати певний самоконтроль у своєму житті. Чим більше дитина відчуває, що вона сама контролює ситуацію, тим краще буде її реакція на стрес.

Статтю підготувала: практичний психолог, член Інституту розвитку символдрами та глибинної психології - Ганна Сегеді.