Консультує психолог: які покарання зруйнують життя вашій дитині

Як правильно виховувати дітей, на що варто звертати увагу та як навчити вашу дитину бути самостійною в майбутньому? На ці та інші питання відповість практична психологиня, член Інституту розвитку символдрами та глибинної психології – Ганна Сегеді в рубриці «Консультує психолог» від інтернет-видання Район.Свалява.

Щосереди о 20:00 ми будемо публікувати корисні поради, які допоможуть полегшити життя.

Злитись, кричати та бити дитину за те, що вона злиться, кричить чи б’ється - це як кидання болотом у брудну дитину з надією, що вона стане від цього чистою. –  Л.Р. Ност

Коли ми говоримо про виховання Z-покоління, то дуже часто згадуємо своє дитинство. Пригадайте, які види покарання застосовували ваші батьки?! Вони робили це по-різному: хтось спокійно робив зауваження чи пояснював, хтось підвищував голос, хтось застосовував фізичну силу (удари по попі, стусани, батьківський ремінь, «мокрий рушник» чи дерев’яна «палочка-виручалочка»). В той час це було нормально і не викликало ніяких сумнівів щодо правильності. Проте ми рухаємося вперед. Нам доступно набагато більше корисної інформації щодо виховання. Та і ми самі хочемо зробити наших дітей щасливішими. Не хочемо використовувати застарілі батьківські шаблони у вихованні власних дітей. Тому дуже часто шукаємо інформацію в інтернет-джерелах, консультуємося з фахівцями для того, щоб бути більш обізнанішими і «не наламати дров» з самого початку. Щодо межі співпраці та покарання дітей думки батьків розділяються:

- хтось не карає дитину, думаючи, що вона переросте;

- хтось використовує покарання (зокрема, і фізичні).

Автор книги «Як виховувати в дітях відповідальність. А також самостійність і інші важливі якості без погроз, підкупів і покарань», Марвін Маршалл вважає, що покарання не здатні змінити в кращу сторону поведінку дітей в довгостроковій перспективі. Покарання засновані на уявленні про те, що діти повинні випробувати біль, щоб вирости відповідальними людьми, що їм потрібно завдати шкоди, щоб хоч чогось навчити. Караючи, батьки можуть домогтися слухняності, але це ніколи не приведе до зародження прагнень до чогось хорошого в довгостроковій перспективі.

Покарання працюють проти того, чого ми намагаємося досягти, а саме: навчити дітей самодисципліни, яка буде породжувати в них бажання вести себе в прийнятній і соціально відповідальної манері.

 9 причин, чому покарання не покращують поведінку дітей

Покарання провокують залежність від дорослих людей.

Покарання часто призначаються непослідовно.

Покарання грунтуються на уникнення негативної реакції.

Покараннями неможливо домогтися змінити безвідповідальну поведінку.

Покарання укорінюють мислення жертви.

Покарання часто провокують агресивну поведінку.

Покарання часто призводять до ескалації (загострення конфлікту).

Покарання можуть знизити самооцінку.

У покарань є цілий ряд поганих побічних ефектів.

Відсутність покарання також не є дієвим способом у вихованні. Це може призвести до того, що батьки просто будуть накопичувати всередині роздратування, гнів, злість, агресію та інші негативні емоції, які рано чи пізно все рівно вибухнуть і наслідки можуть бути невтішні.

Основна мета покарання – сформувати у дитини правильне уявлення про межі дозволеного. 

З якого віку можна використовувати покарання? У різному віці – різні види покарання. 

1 рік життя дитини. Плач дитини – це її перша мова. Саме так вона проявляє своє бажання про базові потреби (їсти, пити, спати), емоційне переживання (тривога, страх). В цей період відбуваються скачки росту, змінюється режим дня, кількість сну. Тому дитина може проявляти «неслухняність». У цей період не можна застосовувати ніяких покарань, краще знайти причину тривожності, проявити максимум підтримки, розуміння та любові.

1-3 роки – ранній вік. В цей період дитина вчиться жити, вона досліджує світ. Їй важко усвідомити та передбачити наслідки своїх вчинків. Тому вам краще на особистому прикладі пояснювати дитині, що робити можна, а що – ні. Вчіть її відрізняти хороші вчинки від поганих.

3-7 років – дошкільний вік. Дитина в цьому віці починає випробовувати ваше терпіння. Вона вже розуміє, що робить і може передбачити наслідки своїх вчинків. В цей час батькам потрібно набратись терпіння і тримати одну позицію правил, щоб потім не було «мама хороша, а тато – поганий». Вислухайте дитину, пояснюйте ситуацію. Так, дитина може влаштовувати істерику, плакати. Їй важко контролювати свої емоції, ніж дорослій людині. Спробуйте опанувати спочатку себе, свій емоційний стан, далі можете продовжити спілкування з дитиною.

7-11 років – молодший шкільний вік. Діти подорослішали. Тут важливо встановлювати правила, чітко проговорювати «що можна робити, а що – ні». Також проговорювати наслідки поганих вчинків.

11-14 років – підлітковий вік. В цей період діти можуть бунтувати. Застосовуючи покарання, пам’ятайте:

- не карайте дитину при сторонніх людях чи його знайомих, краще зробити це наодинці;

- не порівнюйте її з іншими;

- критикуйте вчинок, а не дитину;

- давайте дитині час на аналіз своїх вчинків.

Батьки відіграють дуже важливу роль у житті дитини. Від їхнього стилю виховання залежить формування самооцінки. Наберіться терпіння, спробуйте зрозуміти дитину, більше говоріть з нею. Покарання не мають псувати ваші стосунки. Вони мають бути зрозумілими для дитини. Якщо ви хочете зміцнити емоційний зв’язок з власними дітьми - спробуйте навчитися співпрацювати ними.