Консультує психолог: 5 порад як не зіпсувати життя своїй дитині

24 Березня 2021, 20:00

3991

Як правильно виховувати дітей, на що варто звертати увагу та як навчити вашу дитину бути самостійною в майбутньому? На ці та інші питання відповість практична психологиня, член Інституту розвитку символдрами та глибинної психології – Ганна Сегеді в рубриці «Консультує психолог» від інтернет-видання Район.Свалява. Щосереди о 20:00 ми будемо публікувати корисні поради, які допоможуть полегшити життя.

У першому випуску під назвою «Щаслива дитина зростає в щасливій сім'ї» розглянемо п'ять порад як виховати щасливу дитину:

Дитинство – надзвичайно цінний та важливий період життя для кожного. Взаємовідносини між батьками та дітьми мають значний вплив на формування її психічного здоров’я, самоконтролю та стосунків з оточуючими людьми.
Судячи з безлічі блогів, статей та книжок про батьківство, виховання дітей є досить актуальною темою, де можна вести довгі дискусії. І в кожного буде своя думка, яка має право на життя. Часто ми чуємо від наших батьків: «А нас так виховували», «І нам так говорили», «І нас порівнювали», «І що?! І нічого, ми тут, ми виросли!». Так, погоджуюсь, виросли. Але в пам’яті кожного закарбувалися ті слова, дії та вчинки, які вони тягнуть за собою протягом всього свого життя. І дуже часто в практиці з дорослими клієнтами доводиться працювати з «словесними кліше» від значимих людей. І саме ці «кліше» відіграють важливу роль у життєвому сценарії особистості.
Я вважаю, що ми живемо в прекрасному та перспективному ХХІ столітті, адже зараз є багато можливостей для саморозвитку: вільний доступ до електронних ресурсів, безліч корисних вебінарів, дистанційне навчання з будь-якого куточка світу. Для цього потрібно лише виділити наш безцінний час. Бо час – це, насправді, єдине, що нам належить.
Батьками не народжуються – ними стають з появою дитини. Усвідомлені батьки виховують себе разом з дітьми, а неусвідомлені – дітей. Інтелектуально розвиватися в цій темі допомагають роботи відомих педагогів, психологів, таких як Марія Монтессорі, Юлія Гіппенрейтер, Михайло Лабковський та інші. Тому хочеться звернути вашу увагу на декілька основних порад щодо виховання щасливих, упевнених у собі та самостійних дітей.

П'ять основних порад, як виховати щасливу дитину

Любіть свою дитину за те, що вона – це вона.
Ю. Гіппенрейтер вважає, що «причина поширеного оціночного ставлення до дітей криється у твердій вірі, що нагороди і покарання – головні виховні засоби. Похвалиш дитину – і вона зміцниться в добрі, покараєш – і зло відступить». Для дитини дуже важливо усвідомлювати, що її люблять за те, що вона є у житті батьків. Говоріть їй слова «Я люблю тебе», «Ти важлива для мене» в будь-який час, безпричинно. А не тому, що вона отримала гарні оцінки в школі, чи гарно поводилась у гостях. Дітям дуже важливо знати, що їх люблять навіть тоді, коли вони помиляються. Бо інакше вони будуть відчувати страх, що варто їм зробити щось не так, вчинити неправильно, вони втратять право на батьківську любов. Адже кожен із нас знайомий із фразою «Мама тебе не буде любити, якщо ти зробиш так, чи інакше..».

Заохочуйте дитину до самостійності.
Із наймолодшого віку довіряйте власній дитині, вірте в її сили, заохочуйте до самостійності. Спочатку вона повинна навчитися їсти, одягатися, задовільняти свої фізіологічні потреби, доглядати за іграшками. Потім її потрібно готувати до школи. Утримуйтеся від критики! Не втручайтеся, якщо дитина зайнята справою і не просить допомоги. Бо кожне «Дай, я швидше це зроблю, ніж ти», «У тебе не вийде», «Ти сама не знаєш, чого хочеш» чи «Руки ростуть не з того місця» пригнічує самооцінку дитинки. Цим самим досить швидко втрачається інтерес зробити щось самостійно. Дуже часто зустрічаються випадки, коли «батьківська гіперопіка» контролює «маленьку, неспроможну дитинку», якій вже за 25 чи 30 років. І потім дивуємося, що стільки років, а нічого не добився в житті: ні перспективної роботи, ні власної сім’ї.

Не критикуйте дітей, обговорюйте вчинки.
Ніколи не критикуйте за помилки чи вчинки. Помилка – це шлях до пізнання та оволодіння знаннями. Через помилки формується власний досвід. Краще поговоріть з дитиною, знайдіть причину його вчинку, обговоріть, чому так сталося і як можна вирішити дану ситуацію. Обговорюйте вчинок, а не дитину. Вчинок – поганий, дитина – любляча та рідна. А вислови «дурний», «тупий», «нечемна», «криворука» викиньте зі свого лексикону назавжди, замінюючи словами «Ти вчинив неправильно, помилився». Власною критикою ми показуємо дитині, що вона нічого не варта, нічого не може, і цим самим принижуємо відчуття впевненості, внутрішніх можливостей, самооцінки та безпеки. Одним словом, робимо з неї абсолютно невпевнену особистість. Із цим діти виростають і важко позбуваються цих словесних кліше в дорослому житті.

Ніколи не порівнюйте своїх дітей з іншими.
Часто можна зустрічати вислови «В Марійки такі гарні оцінки, а ти, дурень, зовсім не вчишся», «Іванко такий файний хлопчик, а мій Василько….». А тепер поставимо себе в таку ж ситуацію. Чи приємно було б нам, батькам, чути «А мама Миколки така приємна, чуйна, а ти – зла і погана». Звісно ж, у таких випадках піднімається шквал неконтрольованих емоцій, під час яких можна наговорити багато образливих слів. Таке порівняння призводить до нарцисизму, що надалі впливає на руйнування самооцінки особистості. Дитина ризикує вирости людиною, яка постійно буде себе з кимось порівнювати і страждати від того, що хтось краще за неї. Також це може впливати на стосунки дітей з тими, з ким їх порівнюють. Це може проявлятися у вигляді злості, образ чи агресії. Краще разом з дитиною сформувати уявлення про те, що таке досконалість, якими рисами та якостями повинна володіти успішна, мудра людина. Що потрібно робити для того, щоб сьогодні стати кращим. Порівнюйте вчинки дитини з її ж власними вчинками. Наприклад, фразу «Дімка так чемно грається з машинками, а ти, дивись, який розбишака» можна змінити на фразу «Вчора ти так гарно грався з дітками на майданчику, що сьогодні не так, що сталося?».

Говоріть про власні почуття та переживання.
Якщо ви хочете бути близькими зі своїми дітьми, мати довірливі стосунки – говоріть про власні почуття. Прислухайтеся до своїх емоцій та знайомте дітей з ними. У батьків багато важливих питань, які потрібно вирішити протягом дня. Вони повертаються додому, і невивільнені емоції можуть проявляти на дітей словесно. Так, батьки також помиляються. І діти інколи до цього не мають ніякого стосунку. Проте дуже важливо усвідомлювати цю помилку та визнавати її. Дорослі можуть просити вибачення у власних дітей. Це дуже сильний вчинок та мудра практика, що робить дорослого близьким, відвертим та щирим. Своїм прикладом ми показуємо, що помилятися може кожен, і вихід можна знайти з будь-якої ситуації. Саме так формується правильне сприйняття життєвих ситуацій.

Отож, порад є дуже багато, кожна з них важлива, цінна та займає важливе значення у вихованні власних дітей. Навіть, якщо вже почати від сьогоднішнього дня втілювати в буденне життя хоча б декілька порад, ви побачите, як зміняться ваші дитячо-батьківські стосунки в кращу сторону. Для цього потрібно тільки ваше бажання та наполегливість в темі самовиховання. Будьте щасливі! Якщо батьки перебувають у гармонії з самими собою, то нічого надважливого у вихованні робити не потрібно. Бо дитина – дзеркало сім’ї. Все, що вона бачить – копіює та відтворює в повсякденному житті.
І як каже М. Лабковський: «Найголовніше – навчіться приймати свою дитину, нічого не чекаючи від неї. Любіть її такою, яка вона є!».