Моя професія: таксист та екскурсовод Микола Ряшко

22 Березня 2021, 15:30

3774

Міжнародне професійне свято таксистів щорічно відзначається 22-го березня. Саме в цей день у далекому 1907-му році на вулиці Лондона виїхали перші автомобілі, обладнані спеціальними лічильниками, відомими нам зараз як таксометри. Прилади були зручними і дозволяли підраховувати справедливу винагороду за надані послуги.

Про тонкощі роботи водіїв таксі Район.Свалява розпитав у Миколи Ряшка, який вважає, що таксист – це психолог, який вислуховує та допомагає добрим словом.

– Чому ви обрали саме професію таксиста?

– За спеціальністю я – електромонтажник, навчався у Свалявському професійному будівельному ліцеї. Але після закінчення навчання у мене не було потягу до електромонтажу. Але потрібна була робота, тож деякий час працював у «Максібуді». Потім з дружиною переїхали в Чехію, де прожили більше трьох років і все ж таки повернулись додому. Коли приїхав у Сваляву, мені хотілося працювати самому на себе. А таксі – це чудова можливість не тільки бути вільним у своєму графіку, але і забезпечувати свою сім’ю.

– А чи траплялися вам пасажири з цікавими історіями?

– Був випадок, коли я завіз справжніх розбійників до Стрия, але не знав ситуації. Вже коли мені зателефонували і сказали, хто вони, ми попрощались і розійшлись. Я ж не винний. Люди прийшли до мене, заплатили гроші. Я просто виконував свою роботу. До мене вони діла не мали.

– Були незвичні пасажири?

– Люди є різні. Є і злодії, є добрі, порядні, є і нетверезі. Людей, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння я не беру у пасажири. Взагалі характери різні в людей. Таксисти як ніби-то трохи психологи. Людина сідає до мене в машину, і я людину одразу бачу, хороша вона, чи нехороша.

– А чи любите ви вести розмови зі своїми пасажирами, а то таксисти різні бувають?

– Окрім роботи таксиста я ще працюю екскурсоводом як по Свалявщині, так і по Закарпатті. Тому говорити або ж підтримати розмову вмію і охоче розкажу про місцевий туризм. Але, звичайно, нікому не нав’язуюсь.

– Де саме проводите екскурсії, в які цікаві місця?

– Якщо по Закарпаттю, то найбільше їжджу до Синевіру, пропоную відвідати всі можливі замки. Хтось сам організовує свій маршрут, а я вже везу, куди людина захоче. Щодо Сваляви, то найчастіше питають за церкву, що на Бистрому знаходиться. За легендою ж вона будувалась без жодного цвяха, ну от всім і цікаво подивитись на неї.

Нещодавно приїздила людина з Сіднею разом з перекладачем з Києва. Увесь тиждень показував Закарпаття, гості були вражені нашою природою.

– Чи є у вас професійні традиції?

– Кожного дня, перед тим як сісти за кермо, молюсь.

– Які цінності ви набули під час роботи?

– Потрібно ще більше допомагати, ставитись з розумінням до людей, незалежно від статусу. Були такі історії, що міг безкоштовно підвезти бабусю до хати, бачив як їй важко пересуватись та ще й з пакетами.

Також люблю пунктуальність, щоб людину не підвести з часом. Поважаю щирість, яка проявляється у спілкуванні та вихованні.

– Чи є у вашій роботі конкуренція?

– Ні. Всі розуміють, не ображаються, допомагають один одному.

– Які є захоплення окрім роботи?

– Люблю по горах ходити, ремонтувати автомобіль. А взагалі, коли є вільний день, то стараюся з родиною побути. В мене є чудова дружина та двоє діток: Денис та Дарія.

– Робота сімейному життю не заважає?

– Буває, що дружині не подобається, що так допізна працюю. Але коли є можливість принести додому не зайву копійку, то я завжди користуюсь такою нагодою. Бувало колись, що міг добу працювати або ж не мав часу поїсти. Але попри все мені подобається моя робота. Звичайно, що коли потрібно побути вдома, то вмикається переадресація на друга, і я залишаюсь з близькими.

– Чи хотіли змінити професію?

– У дитинстві мріяв стати поліцейським і були думки колись щодо курсів. Але попрацювавши вже довгий час за кермом, не хочеться нікому підпорядковуватись чи звітуватись.

– Яке ваше улюблене місце у Сваляві?

– От коли проїжджаю повз Драчино до Сваляви, завжди зупиняюсь біля монастиря, щоб помолитись. Для мене це особливе місце.