100 років СК «ДУХНОВИЧА»

16 Листопада 2023, 14:13

465

На фото: автор колонки МИхайло Турок

У мене у друзях значиться наш свалявський військовий, який публікує свої дописи під прізвищем «Юрик Георгійович». Його дописи систематичні, цікаві і актуальні. Я із задоволенням переглядаю їх, хоча гнічуся, коли він подає світлини побратимів, що загинули за нас, за нашу волю і державу. Та крім дописів на військову тематику, з деяких інших, зрозуміло, що він був висококласним гравцем Свалявської команди «Авангард», та є до кісток фанатом футболу, його незрадливим вболівальником і шанувальником.

Не мені судити з «мирної Сваляви» про його військові будні і, пов’язані з цим, думки та переживання. Але можливо (хотілось би), подумав я, що якщо напишу якийсь допис, що торкатиметься Сваляви, її минулого, то хоч на йоту розраджу його стан, змушу подумки згадати її, і, забути в межах можливо, про всі негаразди. Так ось.

На дворі майже середина листопада. Залишилось півтора місяця до нового року. А СПОРТИВНА СВАЛЯВА ще не згадала про одну дуже знаменну історичну подію з життя нашого міста .Вона настільки знаменна ДЛЯ КОЖНОГО СПРАВЖНЬОГО ФУТБОЛІСТА, ВБОЛІВАЛЬНИКА, ШАНУВАЛЬНИКА, що не розповісти про неї – значить викреслити ще один пам’ятний рік з життя СВАЛЯВИ.

Так ось, у нашому місті діяло Просвітнє товариство ім. О. Духновича (його діяльність, Слава Богу, у Сваляві в 90-ті роки відновлена). За сприяння найактивніших членів цього товариства – Ганинця Михайла, Туряниці Івана, Шовша Івана, Лізака Степана у 1923 році (100 років тому) у Сваляві була організована ФУТБОЛЬНА КОМАНДА ПІД НАЗВОЮ СК «ДУХНОВИЧА» (Спортивний клуб «Духновича»).

Цим клубом опікувався і сприяв його процвітанню відомий (в історичному плані), на всю округу інспектор шкіл Іван Добош (батько Магдалини Іванівни Мацкової – відомої у Сваляві (і не тільки), вчительки німецької мови, та бувшої директорки СШ №1).

В чому полягала ця опіка і допомога? Відповідь проста. Він виступав як протеже у влаштуванні на роботу вчителями, здібних футболістів у Сваляві, Голубиному. Якщо цього не вдавалося зробити, влаштовував їх на різні державні посади, чи сприяв переводу їх на роботу до найближчих навколишніх сіл (Неліпино, Поляна, і т.д.). Це робилося з розрахунку на те, щоб дати можливість хлопцям тренуватися і грати у футбол. Тож не дивно, що на футбольному небосхилі все частіше з’являлися футболісти-зірки, саме з учительського середовища.

Мені відрадно згадати одного з них, якого я мав честь особисто знати і спілкуватись – Михайла Молнара з Голубиного, який в 1930 році, будучи гімназистом Мукачівської гімназії, виступав за СК «Духновича» у Мукачеві, а після її закінчення грав у Сваляві. Крім нього, вчителями, що поєднували цю престижну роботу з не менш престижною грою у футбол, були в той період (друга половина 20-х років), Михайло Цімболинець, Павло Ганинець, Тиберій Лізак з Сваляви, Василь Чепинець з Голубиного, Євген Стойка та Михайло Суковський із Неліпина.

З часом, наш неліпинський легінь М. Суковський, (1935 рік), перейшов до ужгородського СК «Русь». Він забив гола і дав результативні паси, в наслідок яких, словацький СК Баті (Батя-відомий виробник взуття, якому належав будинок навпроти нашої міськради, нині «Гратіс»), програв 4:1 і СК «Русь» стала чемпіоном Словаччини.

Так що наші футболісти-ветерани, мають добру нагоду підняти келих тільки що вистояного молодого вина на честь ТАКОЇ ЗНАМЕННОЇ ФУТБОЛЬНОЇ ПОДІІ, а юним футболістам дозволяється поки що занотувати цю ПОДІЮ У ПАМЯТІ.