«Гроші треба давати живим, а не мертвим», або Чому війна стосується не всіх свалявчан
-
-
>
-
>
-
>
2486
Чергова сесія Свалявської міської ради пройшла досить емоційно. Як журналістка, я не мала права втручатись у хід засідання та коментувати вголос дії та фрази представників влади і депутатів. Але під час сесії стала свідком того, як можна своїми словами знецінити десятки життів, покладених за наше з вами життя у відносній безпеці.
Я написала текст одразу, однак вирішила не публікувати його, аби не бути звинуваченою, як тут люблять робити деякі персони, в заангажованості. Проте після допису депутата Володимира Чумака, в якому він «об'єктивно» розповів про хід сесійного засідання, хочу розповісти, як усе відбувалося насправді, бо пан Чумак чомусь не загадав про один важливий момент.
Під час обговорення звернення депутатів міської ради до президента щодо того, аби податки лишалися в громаді, депутат від «Європейської Солідарності» Володимир Чумак дозволив собі репліку, яка не просто є неприпустимою в наш час, а особисто у мене відібрала дар мови. Коли зайшла мова про те, скільки Свалявська громада витратила коштів на підтримку ЗСУ, в. о. Свалявського міського голови Мирослава Скрипинець зауважила, що окрім витрат на потреби військових міськрада також виплачує кошти сім’ям загиблих у розмірі 30 тисяч гривень та відшкодовує витрати на встановлення пам’ятників нашим воїнам у розмірі 40 тисяч гривень.
І після цього з вуст депутата Чумака вилетіла фраза «Гроші треба давати живим, а не мертвим»…
До слова, дивно, що цю фразу він чомусь не продублював у своєму дописі про заангажованість міської ради.
Для депутата хочу відкрити секрет – у нас немає «мертвих» воїнів. У нас є загиблі герої, в кожного з яких лишилися дружини, сестри, батьки та діти… Ці люди – живі, і протягом усього їхнього життя буде підтримуватись пам’ять про їхніх захисників.
За кожним, як сказав депутат, «мертвим» стоять живі. І вони заслуговують на повагу та увагу не лише від влади, а від кожного з нас. Бо пан Чумак може ходити по вулиці тому, що за це десь там далеко поліг «мертвий»; він може пити каву і лягати спати у своє тепле ліжко, бо в холодному окопі за нього лежав «мертвий»; він може ввечері побавитися зі своєю дитиною, бо «мертвий» вже ніколи не обійме свою.
Ця війна торкнулася багатьох родин. І мою, в тому числі. Тому я дуже гостро реагую на подібні речі, які звучать з вуст чоловіка, що сидить у безпеці та має нахабність вимовляти такі речі.
У мене немає «мертвих», у мене є вічно живі. Тому вважаю, що єдине, що має зробити політик – публічно перепросити за свої слова. Тому що цією фразою він дав зрозуміти, що не треба виділяти кошти рідним загиблих, краще віддати їх на потреби мешканців громади, і пана Чумака в тому числі... Якщо хтось думає, що цих 70 тисяч – це надто велика вдячність за те, що людина поклала своє життя заради всієї країни, то хай скаже про це в очі батькам, дружинам, дітям тих воїнів, які вже ніколи не обіймуть рідних, не сядуть за родинний стіл, не побувають на весіллях своїх дітей, не побавлять своїх внуків...
Знаєте, дуже насправді страшно, коли «мертвіють» душі...
P.S.: Усе, викладене вище, є абсолютно моєю суб'єктивною думкою, бо, ви не повірите, але є люди, які ту власну думку мають, а не слухають накази партії чи окремих бізнесменів, чиї інтереси треба пролобіювати заради власної вигоди.
