стрічка

«Ганьба!», або Що пішло не так під час звітування свалявського міського голови. Частина 1

04 Жовтня 2021, 16:40
Фото ілюстративне 1751
Фото ілюстративне

Минула п’ятниця була насичена подіями. Поки у свалявському Будинку культури готували святкове дійство для привітання вчителів з професійним святом, міський голова Юрій Грига привітав їх по-своєму, не виплативши премії, на які так чекали педагоги.

Читайте також: Чому свалявські педагоги та працівники дитячих садочків не отримали премії до професійних свят

Однак увага свалявчан була прикута не до концерту, а до події, що відбувалась у стінах міської ради. А там нарешті можна було почути вистражданий та виплеканий звіт міського голови, який розповідав громаді про здобутки та промахи за рік своєї роботи.

Там же ж побували і ми, тому я беру на себе сміливість розповісти про все зі своєї точки зору.  Традиційно, нагадую, що блоги – річ абсолютно суб’єктивна, де ми пишемо простими слова про не дуже прості речі. А збори громади, які затягнулися майже на дві години, були геть не простими. Отож, поїхали…

 Як кажуть у народі, все пройшло дуже інтересно, але непонятно. У залі міськради зібралися мешканці як Сваляви, так і сіл, що входять у об’єднану ТГ. Були тут і кілька міських депутатів. До слова, дивно, що лише кілька, бо, як на мене, на такій важливій події мали б бути присутні всі обранці від народу. Прийшов заслухати урочисту промову очільника громади і депутат Закарпатської обласної ради Володимир Суботовський.

Спочатку важко було вникнути у розповідь міського голови чи то через те, що говорив він якісь дивні речі, які не зовсім відповідали фактам, чи то через те, що позаду сидів мужчина, який регулярно на весь голос викрикував «П..рас! Іди на х…!». Взагалі після цього звіту мій словниковий запас місцевої лайки суттєво поповнився, тому тепер буду ходити на всі можливі збори )))

Але давайте серйозно. Розпочав звіт про свою діяльність Юрій Грига досить упевнено, як Олег Винник на стадіоні в Конотопі. Міський голова суттєво полегшив собі роботу, оприлюднивши звіт на сайті Свалявської громади, щоб його могли почитати всі мешканці ТГ. До слова, про час та місце звітування на тому ж сайті було повідомлено фактично лише за добу, що в принципі, не тойво,  бо то нагадує, коли тебе запрошують в гості за дві години до події, типу «Всьо, єслі шо, то я сказав і надіюсь вона не встигне прийти».

За перші десять-п’ятнадцять хвилин Свалявський міський голова коротко розповів, у якому плачевному стані йому дісталась громада. Ну, тут не посперечаєшся, бо дійсно, дивлячись на те, в якому стані у Сваляві дороги, лікарня, інфраструктура, зрозуміло, що попередня влада облаштовувала цей жах тут стабільно протягом десятиліть. Я живу тут уже майже півроку і, маючи досвід стеження за діяльністю органів місцевого самоврядування, бачу, що крали тут роками чітко, красиво і продуктивно.

Але повернемось до нинішньої влади. На початку свого звітування Юрій Грига розповів, що стан громади, коли він прийшов до влади, був вкрай поганим:

«Перші декілька місяців ми організовували роботу, функціонування новоствореної територіальної громади. В перший день, коли я прийшов на роботу, то проаналізував, що ми маємо, які фінанси ми маємо, на чому ми фактично стоїмо. Фактично на рахунку Свалявської міської ради було близько мільйона гривень в мінусах. Це означало те, що в листопаді місяці не було чим заплатити заробітну плату у повній сумі працівникам міської ради. Всі комунальні підприємства були у кризовому стані. Розбиті всі дороги в громаді.  

Проаналізувавши, що потрібно робити на пріоритетах. Сформувався бюджет і почали працювати. Через зиму ми, фактично економлячи кошти, виплатили заробітні плати по тих захищених статтях.

Трошки карантинні заходи зкоригували наші плани. Протягом зими та весни був карантин, тож  надходження коштів були обмежені, але їх вистачило щоб ми постійно могли оплатити ці захищені статті, зробити виплати комунальним підприємством».

«Ай, молодець! Іди з’їж пиріжок, киця ти бабина!», – сказала б моя бабця і змахнула розчулену сльозу. Але я не бабця, пиріжків не маю, розчулити мене не можна.

От не треба розказувати, шо в перший же день загорнули рукави і стали працювати, якшо наш український менталітет твердо каже, шо в перший робочий день треба виставляти за прихід на нову роботу )))))

Ок, в другий день, я б, на місці міського голови, дійсно сіла б за стіл, відкрила купу отих ікселівських таблиць, охреніла від побаченого, і з фразою «Та ну його, то якась фігня, я на таке упше не підписувалася!», і поїхала б дивитись, як ростуть мої гриби, бо спостерігання за природою знімає стрес. Підозрюю, що такі думки лунали і в Григи, бо ситуація дійсно була не ахті. Але всі ж знали, в які негаразди лізуть. Тому тут нема чого бідкатись. І, в принципі, дії міського голови на початку були правильні: прийти, проаналізувати, ужахнутись, згадати, шо звідси так просто не втечеш, і почати діяти…

Тільки от далі шось пішло не так…

«Таким чином ми прийшли до літа. Влітку було зроблено поточний ремонт вулиць. За кошти обласного бюджету обласні дороги місцевого значення теж зроблені, і  також підписаний договір капітальний ремонт вулиці Шевченка.

Маю надію, що цього року на три мільйони гривень від перехрестя Головної до перехрестя Борканюка буде все зроблено», – каже Юрій Грига. А ми ж то як надіємося!

«В принципі, всі захищені статті ми оплачуємо. Коштів стільки, скільки й ці всі кошти використані за призначенням Зроблено все максимально ефективно всі кошти що надійшли в бюджет, були витрачені чітко, згідно призначення, максимально ефективно, без додаткових витрат для нашого бюджету», – резюмував Юрій Грига, наголосивши, що детальний звіт можна почитати на сайті. Міський голова запропонував присутнім задавати питання.

І тут пішла заруба…

Читайте також: Дивне коїться, або Як розпочалась осінь у свалявському політикумі

Спочатку до Григи звернувся Максим, який проживає на вулиці Тацея, з питанням по ремонту його вулиці.

«Вдячні чи то вам, чи попередникам, за те, що зробили освітлення по нашій вулиці. Тепер ми бачимо, через яке болото переступати. Чи правда, що ремонт вулиці Тацея, стоїть у черзі на цей рік?»,  – запитав активний свалявчанин.

На що Юрій Грига відповів, що ні, то неправда, грошей нема і цього року ніц не буде.

Проте Максим виявився не з простої сім’ї, а з допитливої, бо далі слідувало запитання, хто ставить підпис про виконані роботи по ремонту вулиць.

«Ти диви, який інтересующій! Я ж тебе запомню!», – читалось у очах Юрія Григи. Певно, міський голова запідозрив, шо тут є якийсь подвох, але тікать було нікуди, тому так акуратно відповів, що він.

А Максим йому зразу і рубанув, мовляв, то якого дідька підписали виконані роботи по капітальному ремонту вулиці Кирила і Мефодія, якшо там незрозуміло що, а не ремонт.

І тут Юрій Грига зробив те, що в нього виходить найкраще – врубав окуня! Мовляв, і вулиці назву забув і взагалі то все технічний відділ. Бо у всіх непонятних ситуаціях валити треба на депутатів, керівників комуналу і тих, кого нема, потім якось розберуться.

Невгомонний Максим продовжив далі і зачепив тему, яка, власне, на мою думку, на сьогодні є найважливішою в громаді – сміття: «В нас є така ситуація зі сміттєзвалищем, яке мало бути закрите, якщо я не помиляюся, в 2006 році. Чи є у Вас якісь план розвитку даної ситуації для того, щоб зробити щось із ним?»

Набравши повітря повні груди, Юрій Грига почав піднесену відповідь. А в піднесених відповідях, шо головне: 

  • погодитися з опонентом (сказати, що то дійсно проблема, яка хвилює наші серця), 
  • можна закинути якийсь історичний факт (шоб всі бачили, що до вас тут тоже страдали),
  • легенько так збрити, що то не твоя вина, а когось іншого (комуналу), 
  • наголосити, шо не один ти в тому винен (всі ми до того причетні), 
  • і пообіщать, що все буде добре. 

Це стандартна схема промов у кризових ситуаціях, щоб трохи пом’якшити гнів народу. Запам’ятали? А тепер читайте цитату Юрія Григи:

«Щодо сміттєзвалища – воно побудоване десятки років назад. Ми ще, мабуть, в школу ходили, коли вже туди звозили сміття.

На сьогоднішній день – це дійсно проблема кожного з нас, кожного мешканця громади, який фактично використовує його.

Щодо того, як ми це сміття збираємо, як ми його вивозимо, то цим займається комунальна організація, виробниче управління комунального господарства.

Це сміття, яке ми возимо, ніхто нічого не сортує, і єдиний вихід сьогодні для того, щоб на сміттєзвалище попадало менше сміття, воно туди має попадати після сортування органічного. Все інше – це пластик, метал, скло, – має залишитися на сортувальних пунктах.

Тобто ми сьогодні маємо розуміти, що якщо ми хочемо нормально вийти з цієї ситуації, то і всі тут присутні, і депутатський корпус – ми маємо спільно прийняти рішення, що якщо ми щось закриваємо, бо воно зараз переповнене, то ми в той же день маємо щось відкривати.

Тобто ми визначаємося з місцем і переводимо сміттєзвалище в інше місце. Тобто це питання треба вирішувати, це проблема є спільна для всіх нас», – розповів Юрій Грига.

Тут виступив ще один мешканець Сваляви, який, як видно, був трохи у темі і задав чіткі запитання: «Вже 10 років ми, мешканці, мікрорайону біля сміттєзвалища боремося з цією проблемою. 10 років нам обіцяють, що ми перенесемо його то в Лопушанку, то ще кудись. Ви кажете, Юрій Юрійович, що для того, щоб було менше сміття, треба його сортувати. Треба, дійсно, але треба також заборонити вивіз сміття з інших громад. Нам засипає городи, розумієте? Ми живемо за 100 метрів, там порушені усі санітарні норми, бо має бути 500 метрів від житлової забудови і кілометр за межами міста. Ми до вас звернулися зі зверненням, описали всю проблематику. У нас немає ні водопостачання, ні каналізації. Ми п'ємо ту воду, яка йде зі свалки, і це дуже велика проблема!».

Читайте також: На Свалявському сміттєзвалищі утворилося озеро із отруйних вод

Юрій Грига підтвердив, що звернення є, і у міськраді активно думають над ним.

«Обов'язково ваше звернення піде на експертну комісію. Ми, спільно з депутатським корпусом, розглянемо і вирішимо, яким чином можемо сьогодні зменшити це сміття. Це спільна проблема, яку спільно маємо вирішити», – зауважив міський голова.

От з цього моменту в залі розпочалася хвиля обурення, в яку активно вліз нинішній голова комуналу Володимир Дребітко.

Для початку хочу звернути увагу, що спільно боротися, спільно вирішувати – це правильно. Але… Нагадаю, що я була присутня на сесіях, і, коли йшла мова про звіт міського голови за роботу виконавчих органів, то було сказано, зокрема тим самим Дребітком, що комунал працює, не покладаючи рук, а сміттєзвалище в нормі, там тільки його облагородити треба. Також, наскільки мені відомо, несостоявшийся заступник міського голови і член всіх можливих комісій Іван Русин чи то з хвилювання, чи по незнанню сказав, що сміттєзвалище ще може функціонувати років 30. Тобто картина виглядає як «То ж всьо добре, шо ви причепились?!».

А тут виходить, що не така Галя гарна в жизні, як на аватарці у Фейсбук. Насправді, зі сміттєзвалищем біда. І ця тема мала би бути в пріоритетному пріоритеті, бо то навіть не про красу чи користь, то – про здоров’я людей! І це ще не піднімалося питання того, хто зараз зламав паркан і хто дав дозвіл зайняти територію, яка сміттєзвалищу не належить.

От тоді, в перші дні роботи свалявського міського голови на стіні треба було написати «Вирішуй проблему екології, бо тобі люди дадуть дрина!». І працювати в цьому напрямку. Бо про який розвиток, інвесторів, інфраструктуру може йти фантазійна мова, якщо ніхто притомний не захоче мати справу з містом, в якому смердить і яке фактично гниє!

А тепер про «спільно». Юрій Юрійович дійсно правий – всі проблеми мають вирішуватись спільно. Тоді чому він одноосібно вирішив відмовитись підписувати меморандум про співпрацю зі сміттєпереробним заводом, який вже наступного року будуватимуть у сусідній Полянській громаді? Чи радився він з мешканцями ТГ, чи скликав громадські слухання? Ні. Чи скликав він депутатів? Ні. То чому, коли все добре, то «я», а коли вилізає якийсь промах, то має бути «спільно»?

Власне, на питання про сміттєпереробний завод міський голова відповів так:

«Свалявська міська рада має чітку позицію від мого імені, що ми «за» двома руками вивозити сміття на цей майбутній побудований сміттєпереробний завод. Але якщо ми не є власниками цього сміттєзвалища, то для чого нам туди вкладати гроші? Ми відмовилися від витрат на це сміттєзвалище. Я це вирішив сам, як міський голова, як ваш представник», – відповів Юрій Грига.

Як на мене, то це було найдурніше і катастрофічно неправильне рішення, яким міський голова просто зарубав питання екології, показавши, що воно йому до спини. Замість того Юрій Грига озвучив фантастичну ідею, яка, як на мене, показує, що десь таки канабіс вже легалізували – зробити рекультивацію свалявського сміттєзвалища всього лиш за якихось 5 мільйонів. Таких грошей в громаді, ясно, що нема, але їх нам заплатять інші громади.

«Вони можуть скинутись по мільйону і ми реорганізуємо наше сміттєзвалище!», – радісно повідомив Юрій Грига.

Тут  згадався анекдот: приходить чоловік додому а жінка питає: «Ти дитину з садочка забрав?» - «Ні, але в мене є дещо краще! Я приніс мертвого бобра!».

І смішно, і страшно.

Ціна питання внеску в будівництво заводу у Поляні – 150 тисяч гривень. Їх нема. А 5 мільйонів – то упше дістати не проблема. Виникає кілька уточнюючих питань до міського голови:

  • Ви дійсно думаєте, що якщо є можливість вивозити сміття на сучасний переробний завод, витративши 150 тисяч, громади вивалять вам по мільйону? Бо, якщо слідкувати вашій логіці, вони теж можуть сказати: «А то не наша власність, то якого милого ми маємо вам платити?».
  • Ви дійсно думаєте, що керівники 16 громад настільки тупі, що погодились підписувати меморандум, а ви один розумний?
  • Ви дійсно думаєте, що 150 тисяч – це велика сума задля того, аби раз і назавжди покінчити з проблемою екології, яка вже перетворюється в екологічну катастрофу? Невже це дійсно задорога ціна за здоров’я і нормальні життєві умови для мешканців Сваляви?
  • Ви дійсно думаєте, що можете одноосібно, не беручи до уваги, вирішувати глобальні проблеми громади?

І останнє:

А, може, вам варто ретельніше розвідати проблему, як то кажуть, у прямому сенсі вникнути в її суть? Наприклад, пожити з місяць не у хоромах, а там, в тому районі, де ти прокидаєшся із запахом смороду, збираєш чиїсь використані прокладки та пакети в себе на городі і, щоб випити кави, тарабаниш з міста баклажки із водою. Може, саме так треба діяти, щоб зрозуміти ті претензії, з якими звертаються мешканці громади, які віддали за вас свій голос, в надії, що от-от, і воно стане якось краще…

Чим закінчилась епопея у міськраді, чому почав кричати Дребітко, що обурило мешканців навколишніх сіл і чому міський голова виходив із залу під крики «Ганьба!», читайте вже завтра у другій частині блогу.

Буде цікаво! )))

 

 

 

Коментар
01/12/2021 Середа
01.12.2021
30.11.2021