Дивне коїться, або Як розпочалась осінь у свалявському політикумі

Перший осінній місяць пролетів, як тиждень в єгипетському олінклюзіві: ще вчора ти лежав між рушниковими лебедями залитий безлімітом з бару, а вже сьогодні покоївка прощальними рухами випихає тебе трубою з пилососа із затишного номера. Не зогледілись ми всі, а дерева пожовтіли, трава всохла і журавлі зібрались у вирій. 

А от в свалявському політичному житті все стабільно: нічого не понятно, але дуже інтересно. Останнім часом події набули несподіваних обертів. Кінець літа та початок осені ознаменувався тут кількома важливими подіями: міський голова вляпався у неприємну ситуацію з корупцією, депутати різних політичних сил воз’єдналися, щоб відстоювати свою честь, а вся увага прикута до комунальних підприємств громади. Але давайте про все потихеньку.

Насамперед нагадую, що блоги – то не офіційні публікації, а вільне висловлення думки, в цьому випадку моєї, як редакторки інтернет-видання Район.Свалява і людини, яка мусить розгрібатися у всіх політичних процесах громади. Тому все, викладене нижче – абсолютно суб’єктивні речі. Оскільки не всі наші читачі мають змогу ходити на сесії та засідання комісій, то вважаю, що непогано було б простими словами пояснити, що ж відбувається в коридорах міської ради, а там дуже і дуже цікаво.

БЮДЖЕТ, БЮДЖЕТ, ШОТО ТАМ, ШОТО ТАМ…

Взагалі основну роботу депутатів видно не лише на сесіях, а й на засіданнях комісій та виконкому. Щоб ви собі розуміли, там все проходить однотипно:

Гуледза: Де гроші з бюджету?

Грига: Гроші є. Но це не точно…

Кошеля: А шо, журналісти знов знімають? Я знов себе некомфортно почуваю…

Годя: Мені цього року виділять шо-небудь на Плав’є?!.

Дребітко: Мені треба трактор!

Русин: Кстаті, про трактор – Дребітко, де, холера, дрон?...

Сай: А коли замість кави тут віскі будуть давати?

Стегура: Хлопці, не сваріться! Треба ці питання детально вивчити.

Салій: Ніякого обіду! В нас ше сорок вісім питань не розглянуто!

І от такі ситуації приблизно щоразу на комісіях відбуваються. Але, треба визнати, що питання члени комісій розглядають ретельно і аргументовано. Інколи, після години третьої таких засідань ми, як журналісти, починаємо гуглити «робота в Чехії», бо розібратися в питаннях бюджету, тракторів, водоканалу, асфальту і земельних ділянок нереально. А ми ж лише споглядаємо. Тому не треба нарікати на бездіяльність представників влади. Однак…

ГРІМ ГРИМИТЬ, ЗЕМЛЯ ТРЯСЕТЬСЯ, СЕСІЯ У НАС ВЕДЕТЬСЯ…

Після комісій настає день Ікс – сесія! Отут ситуація є іншою, бо йде пряма трансляція, люди дивляться, коментують… 

До речі, Президент сказав, що у нас має бути держава в смартфоні. ХХІ століття, як не як, але у Свалявській міськраді чи то зі смартфонами біда, чи то Президент їм не указ, бо тут і досі в сесійній залі за рік часу не можуть провести вай фай, а відповіді на запити друкують на листочках. Вже навіть в найвіддаленішому селі бабця у вайбері сусідкам скидає вітання з Яблучним Спасом, а в головному міському приміщенні інтернет провести не можуть. 

І манера поведінки кардинально змінюється. Якщо на комісіях міський голова, після активних суперечок, часто йде на компроміс із депутатами, то на сесії він, як професійний тамада, показує себе з іншої сторони. А в гарного тамади, як відомо, і конкурси хороші…

При першій ліпшій нагоді міський голова намагається нагадати депутатам, що він тут голова. Але останнім часом, як гарний речник, він на камеру активно наголошує на тому, що саме депутати – зло для народу. Саме вони винні у багатьох негараздах в громаді, бо не хочуть йти на компроміси та «працювати на благо свалявчан». 

Мушу відзначити, що Юрій Грига, як на мене, дуже спішний бізнесмен, як не крути. Він зумів налагодити крутий бізнес і запустити його у Європу, завоювавши там прихильність та отримавши хорошу репутацію. Тому, як успішний керівник, він мав би розуміти, що партнерство – річ двостороння.  

Наведу простий приклад: у мене з сусідом є город. І вирішили ми посадити там кукурудзу, шоб її продати, бо от нема на всю країну кукурудзи ні зернятка. А в нас є, і ми можемо вигідно її спихнуть, шоб перезимувати десь в Домінікані, шо дешевше, ніж комуналка у нас. І от ми садимо кукурудзу. Сусід складає стратегічний план, і поки я херячу, обробляю і ночами чатую, шоб її ніхто не спиз… вкрав, розказує, як правильно то все робити. Коли ж настає пора збирати урожай і забирати гроші, сусід починає бідкатись, шо от його робота важча, бо він весь період думав, думав, думав, переймався, а я просто технічно ту гнояку розкидала, обгортала і обробляла. І упше, він знайшов покупця, так шо все робить він, а я так просто для красоти. Який результат? З сусідом ми більше не говоримо, колядувати дітей одне до одного не пускаємо, Домінікана наша накрилась, бо поки ми сралися Микола з пилорами тихенько тачкою наш врожай собі перетирив і знайти вже його в тій Домінікані важко….

Мораль тут проста: треба вміти домовлятися і тримати слово. Це – показник не лише політика, бізнесмена чи управлінця, а й Людини в цілому. І талант керівника громади якраз і полягає в тому, щоб вміти домовитись навіть тоді, коли, здається, то нереально. Бо насправді головний не той, хто про це голосніше кричить, а той, хто тихо це доводить.

Якщо ж від колеги відцуралися навіть ті, хто йшов у його команді, то це щось таки й значить. Бо новина про те, що Центр Розвитку Свалявщини відторгнув одного зі своїх засновників, теж є доказом того, що у вмінні налагоджувати якісні політичні стосунки Юрій Грига трохи шкутильгає. Здавалось би, коли в тебе є платформа, є готова Стратегія, яку можна взяти в роботу і на яку не треба витрачати бюджетні кошти, можливості та адмінресурс, то бери і роби. Але ніт! Ми не шукаємо легких шляхів! 

ЧАРІВНИЙ КОПНЯК І КОНКУРЕНТНА МОТИВАЦІЯ

Я напевно, пропущу той момент із корупційним скандалом, бо то ще не доведено, хоча й дуже цікава історія з тендерами. Приємно, що в цій ситуації депутати не дали задню, хоча в деяких таке бажання у очах читалося. Міський же ж голова тепірко буде судитися з усіма за образу честі і гідності. Зверну увагу, як почали розвиватись події далі. А далі нарешті пішла здорова конкуренція. Купив Салій ліхтарі на міст – і вже хутенько Курах та комунал вулицю теж освітлили. Ну приємно ж, йопта! 

Поїхав Суботовський за воду розбиратися і чистити те, що сто років ніхто не чистив, так відразу і комунал нагрянув, навіть фотки потирили, мовляв, планові роботи зробили. Чи планував хтось їх робити до візиту депутата – вже не перевіриш, але добре, шо гарний приклад беруть. 

І, зі слів Дребітка, сміттєзвалище до ладу приводять. Як сказав головний комунальник на сесії, все, що лишилось там зробити – облагородити його. В моєму розумінні, як і в розумінні багатьох, облагородити – то значить лавочки поставити, ліхтарики, фонтанчик, може який… Бо шо може бути прекрасніше, ніж тихим вечором сидіти і споглядати, як перебирають сміття. 

Сміттєзвалище треба не облагороджувати, а чистити і робити щось, щоб воно не збільшувалось на чотири гектари за кілька років. Бо, як розповідали активісти, ситуація там геть плачевна. 

ПРИМУСОВА БЛАГОДІЙНІСТЬ

А ще одним прикладом чарівного пенделя дозволю собі похвалитись і я. Після того, як ми подали інформаційні запити у Свалявську міську раду, про те, скільки ж грошенят іде на зарплати міського голови і представників міського апарату, як Юрій Грига відразу виступив із благородним дописом – тепер усю свою зарплату він віддаватиме на благодійність. Це от реально круто, тільки якби він то зробив рік тому, то на цю благодійність можна було б віддати вже понад 200 000 гривень, чи не так? До слова, статтю про зарплати ми готуємо, вона вже дуже скоро побачить світ, а світ побачить, що всім треба молитись за здоров’я міського голови, бо його лікарняні суттєво б’ють по бюджету громади.

МОРАЛЬ ЦІЄЇ БАЙКИ ТАКА…

…така, що моралі тут нема. Політичні переплетіння стали ще заплутаніші. Зрозуміло лише одне – поки у владних колах переважають амбіції – толку буде, але не стільки, скільки могло б бути. І мова не лише про міського голову. Влада – це чудовий інструмент, який потрібно використовувати з користю як для себе, так і для тих, хто тобі владу ту в руки дав. Якби депутати і мер домовились, то огогошеньки гого скільки можна було б зробити. І вистачило б і Дребіткові б на трактор, і дрон би знайшовся, і Годя вже би з тим Плав’є закінчив, і Гуледза б питань не задавав, і Грига б спокійно звітував за бюджетні кошти, а не кількість виданих довідок і новинок на сайті, та й Кошеля б спокійно видихнув і не боявся б тих клятих журналістів, які ото лазять всюди, пхають свій ніс, куди не тра і створюють всім дискомфорт…

І ще один момент – замість того, щоб вести чесні конкурентні змагання, дехто вдався до трохи брудних маніпуляцій. Про них ми розповімо у наступному блозі, бо ж не можна приховати очевидні речі ))) І, до слова, завжди треба пам'ятати народну мудрість: Перш ніж ганити чужі брудні вікна, перевір, чи не дивишся ти на них через власні брудні. І головне – якщо є претензії, невдоволення, чи ще щось, то це варто говорити прямо і відкрито, не ховаючись за ботами, фейковими сторінками і т. д. Бо вміння не боятися – теж гарна ознака мудрої людини.

Якось воно буде…

Но це не точно ))))